Рідна мова материнської колискової …

21 лютого світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Саме рідної, тієї, яку кожен з нас чув ще у колисці, тієї, якою вимовляли перше слово….

Це свято було започатковано у листопаді 1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі. Там же було вирішено підтримувати мовне та культурне розмаїття планети. 

Наразі існує статистика, що  із 6 тисяч мов, які нині існують, половина - перебуває під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Тому ЮНЕСКО звертає увагу людства на це важливе питання комунікації між народами.   

Розпорядження Президента України  "Про відзначення Міжнародного дня рідної мови" в Україні було видано в 2002 році. З того часу ми маємо ще один день пошанування рідної мови в освітніх і культурних закладах, у спільнотах, просвітницьких організаціях, школах, садочках і в кожній родині зокрема.

Мова - це справді душа народу, його інтелектуальний портрет, те єдине і невідворотне, що об’єднує всіх людей, те, чим пишеться історія народу. Тому всі народи світу цього дня демонструють красу саме своєї мови, розповідають  про те, що саме їхня мова - найдавніша, найсильніша і наймилозвучніша.

Згідно  з Статтею 10 Конституції України «Державною мовою в Україні є українська мова». Але в Україні є також і мови, які знаходяться на межі зникнення: зокрема, два діалекти ромської мови, кримчацька, урумська мови, а також галицький діалект караїмської мови.

Щоб нагадати,  яка  красива і багата, мелодійна і щира наша рідна – українська мова, на запрошення працівників  до суду завітали учні 2-го класу Піщанського  НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів-гімназія» з класним керівником Бабалунгою Наталією Петрівною  та в супроводі батьків. Адже сучасні діти – це відображення досвіду  минулого, які  засвоюючи рідну мову засвоюють  плоди думок й почуттів тисячі поколінь, що жили на цій землі задовго до нас. Саме рідне слово пояснює дитині  природу, ознайомлює її з характером людей, що її оточують, з суспільством, серед якого вона живе, з його історією та його прагненнями……

Учні підготували чудові поетичні рядки та пісні про нашу мову, про Україну, ділилися своїми знаннями про рідну мову, про свої перші слова, охоче називали відомих українських поетів та письменників.

Беззаперечно після проведеного заходу не залишилося жодного працівника суду, який би завдяки молодому поколінню,  не був зачарований мелодійністю, душевністю нашої мови, яка звучить неймовірно навіть у стилі «реп».

А на завершення свята усі разом куштували хліб-коровай як символ єдності родини. Віримо, що такі  заходи допоможуть  донести до учнів красу і багатство української мови, сформувати відчуття краси рідної мови,  розвивати мовленнєві здібності учнів,  збагачувати їхній словниковий запас та  виховувати любов до рідної мови та розуміння її краси і необхідності для нашого життя.

Тому знати, берегти і примножувати рідну мову – це обов’язок кожної людини. Мова – це, звичайно, перш за все, засіб спілкування, не варто боятися іноземних, навіть навпаки, «скільки мов ти знаєш, стільки раз ти людина». Проте, не варто забувати, яка все ж таки РІДНА. Думайте українською, говоріть нею з гордістю і звичайно ж, «як парость виноградної лози, плекайте мову. Пильно і ненастанно політь бур’ян. Чистіша від сльози вона хай буде...»