Піщанський районний суд Вінницької області

14 серпня 2019, 11:37

УЗАГАЛЬНЕННЯ

судової практики щодо розгляду клопотань про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту за 2018 – І-півріччя 2019 року

На виконання листа Вінницького апеляційного суду від 17 липня 2019 року № 01-12/3/2019/ЕП-5111 в Піщанському районному суді Вінницької області проведено узагальнення судової практики щодо розгляду слідчими суддями Піщанського районного суду Вінницької області під час досудового розслідування та суддями під час судового розгляду клопотань про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту за 2018 – І-півріччя 2019 року.

Новий КПК України забезпечує значне розширення функції судового контролю за досудовим розслідуванням, в тому числі, встановлює майже повну монополію суду щодо вирішення питань про обмеження прав і свобод особи в ході досудового розслідування та наділяє суд деякою мірою наглядовими функціями в питанні оцінки законності затримання особи та тримання її під вартою.

Виключно слідчим суддею в ході досудового розслідування за клопотанням слідчого, яке узгоджене з прокурором, вирішуються питання про застосування таких особливих заходів забезпечення кримінального провадження як запобіжних заходів, зокрема, таких як тримання під вартою та домашній арешт.

Конституція України регламентує право кожної людини на свободу та особисту недоторканість.

Статтею 29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Загальною декларацією прав людини (статті 3,9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Зокрема, в 2018 році на розгляд слідчих суддів Піщанського районного суду надійшло 6 клопотань слідчих, погоджених прокурором, про застосування до підозрюваних запобіжного заходу у виді тримання під вартою. З них, слідчими суддями було задоволено два клопотання, одне клопотання залишено без розгляду, одне клопотання повернуто за заявою слідчого, одне клопотання залишено без задоволення, а по одному клопотанню відмовлено в застосуванні до неповнолітнього підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано більш м’який запобіжний захід – домашній арешт. Протягом першого півріччя 2019 року слідчими суддями Піщанського районного суду Вінницької області було розглянуто одне клопотання слідчого, погоджене з прокурором, про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яка залишено без розгляду. У 2018 році на розгляді в слідчого судді Піщанському районного суду перебувало одне клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Клопотань про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту під час досудового розслідування на адресу Піщанського районного суду в першому півріччі 2019 року не надходило.

Слідчими суддями Піщанського районного суду вживалися всі необхідні заходи спрямовані на своєчасний розгляд клопотань, тому всі матеріали розглянуті без порушення строків розгляду.

Клопотання про застосування запобіжного заходу згідно ст. 186 КПК України, розглядалися невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

В ході проведеного узагальнення встановлено, що особливих складнощів у слідчих суддів при розгляді клопотань вказаної категорії щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не виникало тим більше, що цей запобіжний захід не є новелою кримінального судочинства.

Всі клопотання про обрання запобіжних заходів, що надходили від слідчого, прокурора в цілому відповідали вимогам статті 184 КПК України, в тому числі і щодо їх змісту. До клопотання додавалися копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовували доводи клопотання, на час розгляду, надані клопотання прокурорами доповнювалися, під час судового розгляду з долученням додаткових матеріалів. Копія клопотання та матеріалів надавалися підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання, про що свідчать підписи останніх та їх захисників, якщо останні приймали участь у кримінальному провадженні, про вчасне вручення клопотань та додатків.

При розгляді клопотань слідчих, прокурорів про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та домашнього арешту слідчі судді Піщанського районного суду дотримувалися вимог ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, вимог кримінально-процесуального закону, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Ухвали слідчих суддів про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту, ґрунтувалися на вимогах закону, були вмотивованими та передбачали встановлені кримінально процесуальним законодавством підстави для їхнього обрання. Розгляд клопотань органів досудового розслідування про застосування зазначених запобіжних заходів здійснювався судом на засадах змагальності та із забезпеченням права підозрюваного на захист.

При розгляді клопотань слідчих, прокурорів про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчі судді перевіряли обґрунтованість наведених у клопотанні доводів про необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу, встановлювали доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, конкретні обставини справи та дані про особу підозрюваного, обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує, його вік, стан здоров’я, сімейний стан, наявність місця реєстрації та постійного місця проживання, майновий стан та інші обставини, що характеризують особу підозрюваного, дані про соціальні зв’язки та спосіб життя.

Таким чином, слідчі судді задовольняли клопотання за наявності передбаченим законом обставин.

Наприклад, ухвалою слідчого судді Піщанського районного суду від 06 липня 2018 року було задоволено клопотання слідчого СВ Піщанського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області, погоджене прокурором Піщанського відділу Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області в кримінальному провадженні № 142/626/18, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно А. С. В., застосовано до А. С. В., підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою та встановлено строк дії ухвали шістдесят днів. Задовольняючи клопотання, суд прийшов до висновку, що встановлені під час розгляду клопотання обставини є достатніми для переконання, що тримання під вартою як винятковий запобіжний захід, в повній мірі може запобігти доведеному під час розгляду клопотання ризику спроби підозрюваного А.С.В. переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому судом було взято до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним А. С. В кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, який відноситься до тяжких злочинів, наявність достатніх доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, свою вину у вчиненні якого А. С. В визнав повністю, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а саме позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, відсутність у А. С. В. постійного місця роботи, відсутність міцних соціальних зв’язків у підозрюваного, наявність не знятих та непогашених судимостей за вчинення умисних кримінальних правопорушень, вчинення кримінального правопорушення у період іспитового строку, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК України. Слідчий суддя прийшов до висновку, що застосування до підозрюваного А.С.В. запобіжного заходу у виді тримання під вартою повністю відповідає вимогам ч.5 ст.194 КПК України, а також змісту і меті тримання під вартою, як запобіжного заходу, а застосування більш м’яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні та встановленим в судовому засіданні.

Також, слідчим суддею в кримінальному провадженні № 142/639/18 ухвалою від 10 листопада 2018 року було задоволено клопотання слідчого СВ Піщанського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції, погоджене прокурором Піщанського відділу Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно Ш.І.М., застосовано до Ш.І.М., підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, ,запобіжний захід у виді тримання під вартою, встановлено строк дії ухвали в шістдесят днів, визначено суму застави у розмірі 46 025 гривень. При розгляді клопотання судом було взято до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним Ш.І.М. кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, наявність достатніх доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме позбавлення волі на строк до 5 років, відсутність у Ш.І.М. постійного місця роботи, відсутність міцних соціальних зв’язків у підозрюваного, наявність не знятої та непогашеної судимості за вчинення умисного кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення у період іспитового строку, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК України. У зв’язку із наведеним, суд прийшов до висновку, що встановлені під час розгляду клопотання обставини є достатніми для переконання, що тримання під вартою як винятковий запобіжний захід, в повній мірі може запобігти доведеному під час розгляду клопотання ризику спроби підозрюваного Ш.І.М. переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, а застосування більш м’яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні та встановленим в судовому засіданні, а тому застосування до підозрюваного Ш.І.М. запобіжного заходу у виді тримання під вартою повністю відповідатиме вимогам ч.5 ст.194 КПК України, а також змісту і меті тримання під вартою, як запобіжного заходу.

Внаслідок необґрунтованості неможливості запобігання виявленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, шляхом застосування більш м’якого запобіжного заходу, у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було відмовлено ухвалою слідчого судді від 30 серпня 2018 року в кримінальному провадженні № 149/2131/18 відносно неповнолітнього К.Д.О., підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України. Розглядаючи клопотання суд наголосив, що в клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий та прокурор приділили увагу ризикам поверхнево, не навівши жодних обґрунтувань, в тому числі, не довели тієї обставини, що підозрюваний К.Д.О. має намір переховуватися від органів досудового розслідування та суду, обмежившись посиланням на такий ризик. Також, суд зауважив, що не здійснення належного досудового розслідування з причин, які не залежать від волі підозрюваного не виправдовує його можливе тримання під вартою, а слідчим та прокурором, в своєму клопотанні не надано вагомих обставин, які б суд мав змогу застосувати як ризики, в розумінні ч. 1 ст. 177 КПК України, для тримання під вартою підозрюваного К. Д.О. Судом зазначено, що підозрюваний К.Д.О. добровільно з’явився до відділення поліції, де йому було вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочинів, передбачених за ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, досудове розслідування відновлено. Окрім того, суд вказав, що кваліфікація дій обвинуваченого К.Д.О. за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України ще не тягне за собою автоматичне визнання його вини у злочині, в якому він обвинувачується, а до винесення вироку він вважається таким, який не винуватий у вчиненні злочину, який йому інкримінується, а тому сам лише розмір санкції статті, по якій пред’явлене обвинувачення, не є достатнім чинником для тримання підозрюваного під вартою. Враховуючи, що підозрюваний К.Д.О. раніше не судимий, є неповнолітнім, має громадянство України та постійне місце проживання зі своєю сім'єю, марір'ю та сестрою, здобув середню освіту, тобто у нього існують міцні соціальні зв’язки, також те, що неповнолітній К.Д.О. самостійно прибув до органу який здійснює досудове розслідування, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слідчого та прокурора, щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином не обґрунтоване, не вмотивоване, та, відповідно, не підлягає до задоволення, а позиція захисника, який клопоче про обрання міри запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, на думку суду, з огляду на вищевказані обставини справи та норми права, зокрема, ст. 22 КПК України, є більш переконливою для суду, тому з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, суд застосував до підозрюваного К.Д.О. запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладення на нього обов’язків, передбачених п.п. 1, 2, ч. 5 ст. 194 КПК України.

Також, ухвалою слідчого судді від 09 січня 2018 року в кримінальному провадженні № 142/24/18 було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Піщанського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області, погодженому прокурором Піщанського відділу Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області, по матеріалах кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно Т.А.О. за безпідставністю. При цьому суд виходи з того, що розгляд вказаного клопотання неможливий у відсутність особи, щодо якої подано вказане клопотання, вказана особа не має статусу підозрюваного в даному кримінальному провадженні, та враховуючи, що Т. А.О. оголошений в розшук, відомостей про оголошення в міжнародний розшук прокурором не надано, в судове засідання Т.А.О. не з’явився, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою йому належним чином не вручено, суд прийшов до висновку, що слід відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до Т.А.О.

Крім того, ухвалою слідчого судді від 28 лютого 2018 року в справі № 142/186/18 було повернуто без розгляду клопотання слідчого СВ Піщанського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області, по матеріалах кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно О.В.С., враховуючи, що слідчий подав заяву про повернення йому клопотання без розгляду.

Ухвалою слідчого судді від 18 вересня 2018 року в справі № 142/639/18 залишено без розгляду клопотання слідчого СВ Піщанського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області, погоджене начальником Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області про застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно Ш.І.М у зв’язку з тим, що стаття 193 КПК України передбачає, що розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу на стадії досудового розслідування здійснюється з обов'яковою участю підозрюваного. Виключення з цього правила, передбачене ч. 6 ст. 193 КПК України, згідно якого допускається розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту за відсутності підозрюваного, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК Кодексу, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук. Проте в матеріалах клопотання були відсутні відомості, що підозрюваний Ш. І. М. оголошений у міжнародний розшук та дана обставина не знайшла свого підтвердження і під час судового розгляду. За даних обставин суд не знайшов законних підстав для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного Ш.І. М. без його участі, у зв'язку з чим клопотання підлягає залишенню без розгляду.

Розглядаючи клопотання слідчого, погоджене прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно Т.А.О. підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, суд керувався тим, що встановлені під час розгляду клопотання обставини є достатніми для переконання, що запобіжний захід у виді домашнього арешту, в повній мірі може запобігти доведеному під час розгляду клопотання ризику спроби підозрюваного Т.А.О. переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення., та взяв до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним Т.А.О. кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, наявність достатніх доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а саме позбавлення волі на строк до 3 років, наявність не знятої та непогашеної судимості, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, та вважав за можливе клопотання слідчого задвольнити, та, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків застосувати до підозрюваного Т.А.О. запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладення на нього обов’язків, передбачених п.п. 2,3 ч. 5 ст. 194 КПК України. не відлучатися з с. С. Києво - Святошинського району Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Протягом першого півріччя 2019 року слідчим суддею Піщанського районного суду Вінницької області розглянуто одне клопотання слідчого, погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно Г.М.О., підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Ухвалою слідчого судді від 08 травня 2019 року в кримінальному провадженні № 142/250/17 дане клопотання було залишено без розгляду, оскільки суд не знайшов законних підстав для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної Г.М.О. без її участі відповідно до положень статті 193 КПК України, яка передбачає, що розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу на стадії досудового розслідування здійснюється з обов'яковою участю підозрюваного, та враховуючи, що в матеріалах клопотання відомості, що підозрювана Г.М.О. оголошена у міжнародний розшук були відсутні, як і не знайшла дана обставина свого підтвердження і під час судового розгляду.

Право слідчого судді заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу, передбачене в ч. 4 ст. 193 КПК України, протягом досліджуваного періоду реалізовано не було, відповідних клопотань від сторін на адресу слідчих суддів не надходило.

В усіх ухвалах про застосування запобіжного заходу слідчим суддею зазначалися відомості про:

1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа;

2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України;

3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України;

4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини;

5) запобіжний захід, який застосовується.

В ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту визначалася дата закінчення її дії у межах строку, передбаченого КПК України.

В ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою, зокрема про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, зазначалися конкретні обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, що покладалися на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених КПК України, строк, на який їх покладено, зокрема прибувати до слідчого, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження, та до суду, який здійснює розгляд кримінального провадження, за першою вимогою, не залишати без дозволу суду місце постійного проживання, та інші.

В ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту зазначалися точна адреса житла, яке підозрюваному, обвинуваченому забороняється залишати.

Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручалися підозрюваним негайно після її оголошення відповідно до вимог ст. 196 КПК України.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою на стадії досудового розслідування слідчим, прокурором протягом вказаного періоду до Піщанського районного суду не подавалися.

Ухвали слідчих суддів винесенні за результатами розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом 2018 року - 1-го півріччя 2019 року предметом апеляційного перегляду не були.

В той же час, в 2018 році в провадженні Піщанського районного суду Вінницької області перебувало шість кримінальних проваджень, в яких відносно обвинувачених було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та в яких вказаний запобіжний захід продовжувався судом. Протягом 1-го півріччя 2019 року на розгляді в суді знаходилося шість таких кримінальних проваджень. Крім того, в 2018 році з Апеляційного суду Вінницької області до Піщанського районного суду Вінницької області надійшло кримінальне провадження № 142/1134/18 по обвинуваченню А.М.О. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, в якому відносно обвинуваченого було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту. В першому півріччі 2019 року з Вінницького апеляційного суду до Піщанського районного суду Вінницької області надійшло кримінальне провадження № 134/229/19 по обвинуваченню К.В.В. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, в якому відносно обвинуваченого було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту. Разом з тим, строк дії даного запобіжного заходу обвинуваченим продовжено не було, оскільки на момент проведення підготовчого судового засідання строк дії ухвали про його обрання, враховуючи направлення справи за підсудністю з суду апеляційної інстанції, закінчився. В подальшому під час судового провадження клопотань про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту чи обрання іншого запобіжного заходу відносно даних обвинувачених від сторін в кримінальному провадженні на адресу суду не надходило.

У ч. 3 ст. 315 КПК зазначено, що під час підготовчого судового засідання суд першої інстанції за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

При розгляді таких клопотань судді Піщанського районного суду додержувалися правил, передбачених розділом II КПК України та керувалися положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України, відповідно до якої під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Суд продовжував застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в підготовчому судовому засіданні відповідно до порядку, визначеного Главою 18 КПК виключно у випадках наявності відповідного клопотання від сторони кримінального провадження з урахуванням думки інших присутніх учасників підготовчого судового засідання та в будь-якому разі з’ясовував наявність та характер ризиків визначених ст. 177 КПК, та обставин кримінального провадження, які обґрунтовують доцільність та правомірність подальшого обмеження прав людини у кримінальному провадженні. За наявності клопотання сторони обвинувачення суд під час підготовчого судового засідання продовжував строк тримання під вартою в межах, визначених ч. 1 ст. 197 КПК.

При цьому судді враховували, що у разі подання прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою, відповідне клопотання має бути подано прокурором окремо щодо кожного із кількох обвинувачених на підставі ч. 4 ст. 184 КПК України та в такому клопотанні обов’язково повинно бути наведено обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою суд розглядав такі клопотання окремо та виносив окремі ухвали щодо кожного обвинуваченого, оскільки такий порядок забезпечує виконання судом вимог ст. 178 КПК щодо врахування особи обвинуваченого

При цьому судді враховували, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням продовження строку тримання під вартою, а тому окрім кваліфікації, визначали ризики, передбачені в ст. 177 КПК України.

В кожному випадку суддями в ухвалі про продовження тримання під вартою вказувався строк її дії з урахуванням положень ч. 1. ст. 197 КПК України, де визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів, та зазначалася точна дата закінчення дії ухвали про продовження строку тримання під вартою.

Зокрема, продовжуючи строк тримання під вартою відносно обвинуваченого З.В.О. у кримінальному провадженні № 134/1086/17 по обвинуваченню К.Б.С. та З.В.О. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.304 КК України в ухвалах від 12 вересня 2017 року, 31 жовтня 2017 року, 14 грудня 2017 року, 07 лютого 2018 року, 04 квітня 2018 року, 18 травня 2018 року, 27 червня 2018 року, 15 серпня 2018 року, суд враховував вагомість доказів та обвинувачення в тому, що З.В.О. скоїв умисні злочини, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, може вчинити інший злочин та продовжити свою злочинну діяльність, крім того може незаконно впливати на свідків та іншого обвинуваченого, який є неповнолітнім, задля уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що перешкоджатиме встановленню істини по даному кримінальному провадженню, а також те, що обвинувачений не працює, раніше судимий, обвинувачується у вчиненні чотирьох нових злочинів, три з яких – тяжкі, та вчинені у період умовно-дострокового звільнення, а тому прийшов до висновку, що обрання стосовно обвинуваченого З. В. О. більш м’якого запобіжного заходу не зможе запобігти наявним ризикам, в зв’язку з чим стосовного обвинуваченого З.В.О. необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В кримінальному провадженні № 134/1820/17 по обвинуваченню О.В.С. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України, продовжуючи в ухвалах від 12 січня 2018 року, 05 березня 2018 року, 27 квітня 2018 року, 21 червня 2018 року, 13 серпня 2018 року, 09 жовтня 2018 року відносно обвинуваченого строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходив з того, що О.В.С. є раніше неодноразово судимим за вчинення умисних злочинів, обвинувачується у вчиненні двох нових злочинів, вчинених під час умовно-дострокового звільнення, один з яких являється тяжким злочином за який передбачено покарання у вигляді позбавленні волі строком до 8 років, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, може вчинити інший злочин та продовжити свою злочинну діяльність, не виконуватиме процесуальні рішення (ризики втечі та переховування),може незаконно вплинути на свідків та потерпілих, а тому прийшов до висновку, що ризики, які існували на час обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали і на даний час продовжують існувати, а тому, зважаючи на особу обвинуваченого, залишається достатньо підстав для продовження стосовно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти наявним ризикам.

Розглядаючи кримінальне провадження № 142/741/18 по обвинуваченню А.С.В. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та продовжуючи відносно обвинуваченого строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ухвалами від 31 серпня 2018 року, 29 жовтня 2018 року, 21 грудня 2018 року, 14 лютого 2019 року, 10 квітня 2019 року, 22 травня 2019 року суд враховував, що А.С.В. обвинувачується у скоєнні нового умисного злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, може вчинити інший злочин та продовжити свою злочинну діяльність, крім того може незаконно впливати на свідків, що перешкоджатиме встановленню істини по даному кримінальному провадженню, обрання стосовно обвинуваченого А.С.В. більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти наявним ризикам, а тому суд вважав за необхідне продовжити дію стосовного обвинуваченого А.С.В. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу в кримінальному провадженні № 134/1182/18 відносно Є.М.М., який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, в ухвалах від 01 жовтня 2018 року, 27 листопада 2018 року, 11 січня 2019 року, 07 березня 2019 року, 03 травня 2019 року, 19 червня 2019 року, суд суд враховував, що Є.М.М. обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного злочину, являється раніше судимим за вчинення умисних тяжких, в тому числі корисливих злочинів, судимість у встановленому законом порядку не погашена та не знята, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності, обвинувачений може переховуватися від суду, так як не має достатніх соціальних зв'язків, постійного місця проживання, оскільки 23 травня 2018 року звільнений з Темнівської виправної колонії № 100 по відбуттю строку покарання, крім того може, незаконно впливати на свідків та потерпілого, що перешкоджатиме встановленню істини по даному кримінальному провадженню, на підставі чого суд прийшов до висновку, що обрання стосовно обвинуваченого Є.М.М більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти наявним ризикам, та вважав, за необхідне продовжити обвинуваченому Є.М.М. строк тримання під вартою.

При розгляді кримінального провадження № 134/1419/18, в якому обвинуваченні Г.В.В. та К.Ю.М. обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 390, ч. 3 ст. 185 КК України та вирішенні питання про продовження їм строку тримання під вартою в ухвалах від 31 жовтня 2018 року, 28 грудня 2018 року, 20 лютого 2019 року, 17 квітня 2019 року, 13 червня 2019 року, суд враховував, що Г.В.В. та К.Ю.М. обвинувачуються у вчиненні двох умисних злочинів, серед яких є тяжкий злочин, являються раніше судимими за вчинення умисних тяжких, в тому числі корисливих злочинів, судимість у встановленому законом порядку не погашена та не знята, злочини вчинили в період відбування покарання у виді обмеження волі, самовільно залишивши місце відбування покарання ДУ "Крижопільський ВЦ (№113)", а тому суд вважав, що з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачені продовжуючи відбувати покарання в ДУ «Крижопільський ВЦ (№113)», можуть знову залишити межі виправного центру та ухилятися від слідства і суду, не виконуючи процесуальні рішення, будуть переховуватися від суду, крім того можуть незаконно впливати на свідків та потерпілого, що перешкоджатиме встановленню істини по даному кримінальному провадженню, та прийшов до висновку, що обрання стосовно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти наявним ризикам, та продовжив строк тримання під вартою відносно кожного обвитнуваченого оеремими ухвалами.

Ухвалами суду від 18 лютого 2019 року, 02 квітня 2019 року, 22 травня 2019 року в кримінальному провадженні № 134/241/19 було продовжено дію запобіжного у вигляді тримання під вартою обвинуваченому Ч..М.П., який обвинувачується у вчиненін кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України. При цьому суд враховував, що Ч.М.П вчинив умисний тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, крім того він негативно характеризується за місцем проживання як особа, що зловживає спиртними напоями, порушує громадський порядок та при цьому на заходи громадського та адміністративного впливу не реагує, а тому залишається достатньо підстав вважати, що Ч.М.П. може ухилятися від суду, не виконуючи процесуальні рішення (ризик переховування), незаконно впливати на свідків та потерпілу в кримінальному провадженні, а тому обрання стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти наявним ризикам.

В кримінальному провадженні № 134/239/19 по обвинуваченню Г.В.С. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було прододовжено відповідно до ухвал від 18 лютого 2019 року, 02 квітня 2019 року, 22 травня 2019 року. При цьому суд керувався тим, що обвинувачений Г.В.С. раніше був неодноразово судимим за вчинення умисних тяжких злочинів та, будучи 18.10.2018 року звільненим з місць позбавлення волі, через короткий проміжок часу знову обвинувачується в тому, що вчинив тяжкий злочин, а тому враховуючи, що ризики, в тому числі ризик переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності ризик вчинення іншого злочину та продовження злочинної діяльності, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились та існують на даний час, суд прийшов до висновку, що залишається достатньо підстав вважати, що Г.В.С. опинившись на волі, зможе ухилятися від суду та не виконувати процесуальні рішення), незаконно вплинути на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, на що вказують також такі обставини як характер протиправних дій, в яких він обвинувачується, їх системність, та не знайшов підстав для застосування до нього більш м’якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Крім того, в провадженні Піщанського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження № 142/594/18 по обвинуваченню П.Д.В. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Ухвалою суду від 04 липня 2018 року обвинуваченому П.Д.В. було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. При цьому суд керувався тим, що П.Д.В. обвинувачується у скоєнні тяжкого умисного злочину, являється раніше судимим, судимість у встановленому законом порядку не погашена та не знята, відповідно до обвинувального акту з місця вчинення кримінального правопорушення зник, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, так як не має достатніх соціальних зв'язків, крім того може незаконно впливати на свідків, що перешкоджатиме встановленню істини по даному кримінальному провадженню, а обрання стосовно обвинуваченого П.Д. В. більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти наявним ризикам, а тому суд продовжив обвинуваченому П. Д. В. строк тримання під вартою. Ухвалою суду від 31 серпня 2018 року було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого П. Д. В., задоволено частково клопотання захисника обвинуваченого П. Д. В,., - адвоката Б. В. В. про зміну міри запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, обвинуваченому П.Д.В. міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, змінено на запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт, негайно звільнивши його з - під варти в залі судового засідання після проголошення ухвали на підставі ч. 5 ст. 202 КПК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до обвинуваченого П.Д.В застосувано строком на два місяці, покладено на обвинуваченого П.Д.В. такі обов'язки: 1) прибувати до суду, який розглядає кримінальне провадження № 142/594/18, за першою вимогою; 2) не залишати без дозволу суду місце постійного проживання, що знаходиться за адресою: вул. С-на с. Я-ка Піщанського району Вінницької області, цілодобово, 3) носити електронний засіб контролю; 4)утримуватися від спілкування в позасудовому порядку з потерпілим у кримінальному провадженні № 142/594/18 М.О.В та свідками у даному кримінальному провадженні, зобов'язано обвинуваченого невідкладно прибути до місця його проживання, яке знаходиться за адресою: вул. С-ан с. Я-ка Піщанського району Вінницької області, встановлено строк дії ухвали суду два місяці - з 31 серпня 2018 року по 30 жовтня 2018 року. Змінючи обвинуваченому запобіжний захід на більш м’який суд прийшов до висновку, що в клопотанні про продовження строку запобіжного заходу прокурор приділив увагу ризикам поверхнево, не навівши жодних обгрунтувань. Зокрема прокурором не наведено доказів реальної можливості незаконного впливу підозрюваного на процес доказування у даному кримінальному провадженні, не вказано будь-які дії вчиненні П.Д. В., які б свідчили про його переховування від органів досудового розслідування та/або суду, або про його наміри незаконно вплинути на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, знищити, сховати, спотворити речові докази по кримінальному провадженню, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює обрання йому більш м’якого запобіжного заходу. Також, судом було враховано, що до складу сім'ї П.Д. В. входять співмешканка та малолітня дитина, відповідно до характеристики, наданої головою Я-кої сільської ради Піщанського районну Вінницької області, де П. Д. В. з 2006 року проживає без реєстрації, про те за час проживання проявив себе виключно з позитивного боку. Будь-яких інших обставин, які в свідчили про перешкоджання П.Д. В. кримінальному провадженню іншим чином, про можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа обвинувачується ,підтверджених документально, прокурором суду не надано. Також судом враховано, що П.Д. В. раніше судимий, проте встановлений судом іспитовий строк відбув без порушення правил його відбування, має постійне місце проживання зі своєю сім'єю, має на утриманні малолітню дитину, є учасником антитерористичної операції, за час проходження служби має нагороду, подяку та грамоту за сумліне ставлення до виконання службових обов'язків. Враховуючи, що в судовому засіданні прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, щоб обгрунтовувало недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, суд прийшов до переконання, що домашній арешт як більш м’який запобіжний захід, забезпечить виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також в повній мірі зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Ухвалою суду від 26 жовтня 2019 року в адному кримінальногму провадження було задоволено клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому П.Д.В., продовжено обвинуваченому П.Д.В. запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці по 26 грудня 2018 року, включно, покладено на обвинуваченого П.Д.В. відповідні обов'язки. Ухвалою суду від 26 грудня 2018 року було задоволено клопотання прокурора про заміну запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою обвинуваченому П.Д.В., змінено обвинуваченому П.Д.В. запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 23 лютого 2019 року включно,обвинуваченого П.Д.В. взято під варту в залі судового засідання. Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу на триманняпід вартою суд встановив, що обвинувачений П.Д. В. процесуальні обов'язки покладені на нього судом порушив, та покинув місце постійного проживання, а відповідно на шлях виправлення не став та відповідних висновків для себе не зробив, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений перебуваючи на свободі може в подальшому переховуватись від суду, незаконно вливати на свідків та потерпілого в даному кримінальному провадженні, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, з метою уникнути покарання та вчинити інше правопорушення, що перешкоджатиме встановленню істини по даному кримінальному провадженню, а тому обрання стосовно обвинуваченого П.Д. В. більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти наявним ризикам, в зв'язку з чим обвинуваченому П.Д. В. слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалами від 22 лютого 2019 року, 18 квітня 2019 року, 12 червня 2019 року обвинуваченому П.Д.В. було продовжено строк тримання під вартою.

Раніше чинний КПК України не визначав механізму апеляційного перегляду під час судового провадження у суді першої інстанції ухвал суду про обрання та продовження тримання під вартою, адже у ст. 392 КПК було наведено вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Однак рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року у справі № 3-208/2018(2402/18) за конституційною скаргою Глущенка Віктора Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визнано неконституційними.

За результатами проведеного аналізу встановлено, що до винесення вищезазначеного рішення КСУ в більшості випадків в ухвалах про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вказувалося про те, що такі ухвали апеляційному оскарженню не підлягають. Разом з тим, в кількох ухвалах про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим щоразу вказувалося про те, що така ухвала може бути оскаржена.

Протягом 2018 року – першого півріччя 2019 року до ухвалення 13 червня 2019 року рішення КСУ було подано лише одну апеляційну скаргу на ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового розгляду. Проте, ухвалою Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 22 квітня 2019 року в кримінальному провадженні № 134/239/19 було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого Г.В.С. на ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 02 квітня 2019 року, якою продовжено дію запобіжного заходу обвинуваченому Г.В.С. у вигляді тримання під вартою в межах кримінального провадження по обвинуваченню Г.В.С. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018020190000453, з тої підстави, що оскарження ухвал суду першої інстанції щодо обрання, зміни чи продовження запобіжного заходу під час судового провадження КПК України не передбачене. Після ухвалення рішення КСУ від 13 червня 2019 року, в кожній ухвалі, якою продовжується строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суддями Піщанського районного суду зазначається про порядок і строк її оскарження, однак жодним із обвинувачених чи їх захисників станом на 01 липня 2019 року вказане право на оскарження реалізоване не було.

За результатами аналізу судової практики щодо розгляду в Піщанському районному суді Вінницької області клопотань про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту за 2018 – І-півріччя 2019 року було встановлено, що судді належним чином організовували здійснення судового провадження та не допускали випадків порушення розумних строків розгляду з причин неналежної організації роботи. При цьому, зважаючи на вимогу ч. 4 ст. 28 КПК, суддям слід враховувати, що кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Випадків призначення підготовчих судових засідань із порушенням строків, визначених КПК, та надмірної тривалості перерв між судовими засіданнями у таких провадженнях з незалежних від суду причин, не пов’язаних із недоставкою конвойними службами обвинувачених, які тримаються під вартою, не було.

При застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою чи його продовженні, суддями враховувалися обставини, перелік яких передбачений ст. 178 КПК, для оцінки ризиків, які можуть слугувати підставою для обрання чи продовження строк запобіжного заходу, а також враховувалися мета та підстави для застосування запобіжних заходів, визначені в ст.. 177 КПК України, при розгляді відповідних клопотань ретельно перевірялися достовірність підстав для їхнього задоволення.

В. о. голови

Піщанського районного суду Вінницької області Гринишина А. А.