УЗАГАЛЬНЕННЯ причин та обґрунтованості заяв про відвід та самовідвід, підстав їх задоволення в цивільних справах та кримінальних провадженнях за 2018 рік- І півріччя 2019 року

УЗАГАЛЬНЕННЯ

 причин  та  обґрунтованості заяв про відвід та самовідвід, підстав їх задоволення в цивільних  справах та кримінальних провадженнях за 2018 рік- І півріччя 2019 року

 На виконання листа  Вінницького апеляційного суду від 14 червня 2019 року № 01-12/1/2019/ЕП-4452 та доручення Ради суддів України від 12 червня 2019 року № 9рс-477/19-вих.  в Піщанському районному суді Вінницької області проведено узагальнення  причин  та  обґрунтованості заяв про відвід та самовідвід, підстав їх задоволення в цивільних  справах та кримінальних провадженнях за 2018 рік- І півріччя 2019 року.

Метою вказаного узагальнення є  вивчення основних причин для заявлення  відводів та самовідводів в цивільному та кримінальному судочинстві, обґрунтованість викладених в  них обставин, а також з’ясування підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» «кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом».

Неупереджений та об’єктивний розгляд справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Проте учасники справи наділені правом спростування цієї «процесуальної теореми» шляхом заявлення відводу судді, тим самим, забезпечуючи його незалежність в кожному окремому провадженні.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».

Європейський суд з прав людини в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність,  в  сенсі  п.  1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».

Аналогічна правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 р. (заява № 16695/04).

Крім того, в п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від  09.01.2013 р. (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб’єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об’єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об’єктивний критерій), а й може бути пов’язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб’єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об’єктивної безсторонності».

Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими  резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 р. «об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття». 

Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.

Відповідно до ст. 31 КПК України кримінальне провадження у суді першої інстанції здійснюється професійним суддею одноособово або відповідно до частин 2, 3, 9 цієї ж статті колегіально. При цьому визначення судді (колегії суддів) відповідно до ст. 35 КПК здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів кримінального провадження з обов'язковим урахуванням положень статей 75, 76 КПК України, в яких зазначено обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні.

У відповідності до ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим. За наявності підстав, передбачених ст.ст. 75-79 КПК, заявлення самовідводу слідчим, прокурором, захисником, представником, експертом, спеціалістом, перекладачем, слідчим суддею, суддею, присяжним, секретарем судового засідання є не їх правом, а обов'язком.

Відповідно до ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. До складу суду, що здійснює судове провадження, не можуть входити особи, які є родичами між собою. Наявність хоча б однієї із зазначених обставин виключає участь слідчого судді, або судді у судовому провадженні. Однак поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від об’єктивної думки  особи, яка їх застосовує та з'ясовує їх сутність, виходячи з внутрішнього переконання.

Крім того,  ст.. 76 КПК України встановлює недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні, та передбачає, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій; суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції; суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції; суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді касаційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або постанови суду касаційної інстанції.

Зокрема,  протягом 2018 року  під час розгляду кримінальних проваджень  суддями  Піщанського районного суду Вінницької області було заявлено   два самовідводи. Так, підставою  для  заявлення самовідводу  суддею Гринишиною А. А. в кримінальному провадженні № 142/48/18 стало  порушення встановленого частиною третьою статті 35 КПК України  порядку визначення судді для розгляду справи, оскільки  в порядку авторозподілу до неї  на розгляд надійшло кримінальне провадження  відносно обвинуваченого   Ш. А. М., а  в провадженні іншого судді Щерби Н. Л. вже перебувало  кримінальне провадження відносгно цієї ж особи, в якому вже було проведено підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду. А тому, враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.334 КПК України, у разі якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об’єднання, та   беручи до уваги, що  наведені обставини у заяві про самовідвід судді Гринишиної А. А. у кримінальному провадженні, знайшли своє підтвердження, ухвалою від   06 лютого 2018 року   заяву судді Гринишиної А. А.   про самовідвід судді у кримінальному провадженні № 1-кп/142/28/18, номер справи 142/48/18, було задоволено.

Підставою для заявлення самовідводу в кримінальному провадженні № 142/391/18 суддею Щербою Н. Л. стало те, що нею як слідчим суддею виносилась ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів під час проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, а тому відповідно до ч. 1 ст.76 КПК України вона не має права брати участь у даному провадженні в суді першої інстанції. Ухвалою суду від 11 червня 2018 року заяву судді Щерби Н. Л.  про самовідвід   було задоволено, оскільки підстави для його заявлення були обгрунтованими,    та відповідно до вимог ст. 35 КПК України кримінальне провадження  передано до  канцелярії суду для визначення судді у даному кримінальному провадженні автоматизованою системою документообігу суду.

Також, в 2018 році  в кримінальному провадженні № 142/594/18  від прокурора, який брав участь у справі надійшла заява про відвід головуючому судді Щербі Н. Л., яка була мотивована тим, що в  ухвалі про зміну міри запобіжного заходу обвинуваченому П. Д. В. з тримання під вартою на домашній арешт,  суддя Щерба Н.Л. не врахувала обставини, які раніше були підставою для продовдення обвинуваченому строку тримання  під вартою, відповідно до ч.1 ст.320 КПК України,  головуючим суддею Щербою Н.Л. не призначено запасного суддю, а тому  наявні обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді в даному кримінальному провадженні, оскільки нею  безпідставно  вчиняються дії на затягування судового розгляду та порушуться  розумні строки провадження, а тому вона підлягає відводу від розгляду кримінального провадження. Ухвалою  від 24 жовтня 2018 року в задоволенні клопотання про відвід головуючому судді Щербі Н.Л.  в кримінальному провадженні за обвинуваченням П. Д. В. у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, було відмовлено, оскільки, суд прийшов  до висновку, що заявлений відвід судді  Щербі Н.Л.  не містить достатніх доказів, які свідчать про наявність підстав для її відводу, що передбачені нормами КПК України, заява про відвід є немотивованою, ґрунтується на суб'єктивних переконаннях прокурора,  не містить підстав для відводу, а тому  обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді, відсутні.

Також, в 2018 році  в кримінальному провадженні № 142/1193/17  представником потерпілого було  подано заяви про відвід головуючому судді Щербі Н. Л. та секретарю судових засідань К. О. В., які були мотивовані  упередженим відношенням до нього з боку останніх. Однак,  в подальшому представником потерпілого  на адресу суду було подано заяви про про залишення  заяв про відвід судді та секретарю судових засідань без розгляду, оскільки він   більше не вбачає  в їхніх діях  обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в їхній  неупередженості,   а тому не вбачаючи  підтав для відводу судді  та  секретаря судового засідання, ухвалою суду від  11 липня  2018 року було залишенго без розгляду  заяву представника потерпілого  в кримінальному провадженні про  відвід секретарю судового засідання К.О. В., а ухвалою від 14 червня 2018 року  залишено  без розгляду  заяву представника  потерпілого в кримінальному провадженні про відвід  головуючого судді Щерби Н. Л.

Крім того, в 2018 року суддею Піщанського районного суду було розглянуто заяву про самовідвід судді Крижопільського районного суду Вінницької області Зарічанського В. Г., яка надійшла з Апеляційного суду Вінницької області за підсудністю,  та ухвалою від 27 листопада 2018 року    задоволено самовідвід судді Зарічанського В. Г. заявлений  на підставі ч. 1 ст. 176 КПК України з мотивів його участі   у кримінальному провадженні під час досудового розслідування як слідчого судді.

 В першому півріччі 2019 року через наявність обставин, які  можуть  викликати сумніви у неупередженості судді було заявлено самовідвід слідчим суддею Гринишиною А. А. в кримінальному провадженні № 142/245/19 за клопотанням слідчого про  проведення обшуку,  в якому ставилося питання про надання дозволу  на проведення обшуку  в житловому будинку, в якому зареєстрований та проживає громадянин В. Л. П., дружиною якого являється В. С, І., яка працює в Піщанському районному суді. З урахуванням обставин, викладених в заяві про самовідвід та з  метою забезпечення розгляду клопотання незалежним і безстороннім судом   заяву слідчого  судді Піщанського районного суду Вінницької області Гринишиної А. А.  про самовідвід в кримінальному провадженні № 142/245/19, провадження № 1-кп/142/61/19,  за клопотанням слідчого про проведення обшуку було задоволено та відведено  слідчого суддю Піщанського районного суду Вінницької області  Гринишину А. А. від розгляду вказаного клопотання.

Питання про відвід чи самовідвід в порядку кримінального судочинства вирішувалися суддями Піщанського районного суду Вінницької області в порядку,  передбачено ст.. 81 КПК України, в якій зазначається, що у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. Усі інші відводи під час судового провадження, зокрема про відвід секретарю судового засідання розглядалися, суддею,  який його здійснює.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року було докорінно змінено та уніфіковано в межах відповідних судочинств  підстави заявлення  та порядок вирішення заяв про відвід та самовідвід судді.

 Зокрема, в статті 36 ЦПК України, передбачено, що суддя  не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:1) він є членом сім’ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об’єктивності судді.

Крім того, чинний ЦПК України не допускає повторної участі судді в розгляді справи та вказує, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України. Зокрема, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з виключними обставинами у цій справі.

Також, чинний ЦПК України передбачає, що до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім’ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Зокрема, в 2018 році суддею Піщанського районного суду Гринишиною А. А. було подано  заяви про самовідвід  по  85 цивільних справах до відкриття провадження у справі по причині надання правничої допомоги  позивачам адвокатом  Гордаш Н.М., яка доводиться матір’ю судді. Зазначені заяви були розглянуті  судом, який розглядає справу в порядку передбаченому ч. 2, ч. 7, ч. 8 ст. 40 ЦПК України, не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді, без повідомлення учасників справи, а за результатами їх розгляду  були постановленні  ухвали про їх задоволення, оскільки суд прийшов до висновку  про їхню  обґрунтованість. Після задоволення заяв про  самовідвід, справи були передані до канцелярії суду для повторного розподілу в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

 Також, в 2018 році суддею Гринишиною А. А. було подано заяву  про самовідвід у справі за заявою О.В.М. про перегляд рішення суду у зв’язку з нововиявленими обставинами по справі № 142/236/15-ц за його позовом до держави Україна в особі управління державної казначейської служби України у Піщанському районі Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, про відшкодування моральної шкоди, яка була мотивована тим, що частиною 13 ст.33 ЦПК чинного ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складі колегії суддів. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі згідно ч.5 ст.37 даного ЦПК. Згідно ч.5 ст.21 ЦПК в редакції від 18 березня 2004 року, який з 15 грудня 2017 року втратив чинність, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, не може брати участь у розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цій справі. Підпунктом 15.4 пункту 15 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення  ЦПК в рудакції від 03 жовтня 2017 року визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється: до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу; після приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, встановленими цією редакцією Кодексу. Оскільки в даній справі було застосовано  визначення судді  до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із новою редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, що відповідає його Перехідним положенням, але суперечить ст.8 Закону України " Про судоустрій і статус суддів " в чинній редакції від 15 грудня 2017 року та ст.33 чинного ЦПК про визначення складу суду, що істотно відрізняється від положень ЦПК, які втратили чинність, суддею за таких обставин було заявлено самовідвід. Ухвалою суду від 18 січня 2018 року заяву судді Гринишиної А. А.  про самовідвід було задоволено, оскільки  зі змісту заяви О.В.М. слідує, що  рішення Піщанського районного суду від 04 червня 2015 року, про перегляд якого за нововиявленими обставинами просить заявник було ухвалено суддею Щербою Н. Л.,  переглядалося судами апеляційної та касаційної інстанції та було залишено без зміни, а тому підлягає застосуванню ч.13 ст.33 ЦПК, за якою заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складі колегії суддів. На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що заяву про самовідвід судді з підстав порушення порядку визначення судді для розгляду справи слід задовольнити, оскільки факти, викладені в заяві знайшли своє підтвердження, а виникла колізія в цивільному процесуальному законодавстві не може бути виправданням для порушення прав осіб на повноважний суд та розгляд справи неупередженим та об"єктивним судом.

Крім того, в 2018 році  учасниками судового розгляду було подано дві заяви про відвід головуючому судді по справі та одну заяву про відвід секретарю судового засідання.

  Так,  в цивільній справі № 142/579/18  позивачам Т. С. Д. було подано заяву  про відвід  головуючому судді  Щербі Н. Л. в даній справі, в якій він зазначив, що суддя Щерба Н. Л.  не може розглядати дану справу з огляду на обставини, що викликають сумніви в її об'єктивності і неупередженості, оскільки суддею Щербою Н. Л.  було ухвалено  вирок  в справі по його обвинуваченню. Ухвалою суду від 10 вересня 2019 року у задоволенні заяви позивача Т.С.Д. про відвід головуючому судді Щербі Н. Л.  в цивільній справі № 142/579/18, було відмовлено, оскільки  за приписами ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можу бути підставою для відводу, а тому суд прийшов до висновку, що обставини, на які посилається позивач як на підставу відводу головуючого судді,  а саме ухваленні вироку відносно Т.С.Д.  в кримінальній справі,  не можуть бути обставинами, що викликають сумнів в неупередженості або об’єктивності судді  при розгляді цивільної справи № 142/579/18 за позовом Т.С.Д. Крім того, судом було встановлено, що  заяву про відвід судді позивач подав з порушенням строку,  встановленого ЦПК України, тобто після спливу десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, оскільки  про підставу для відводу  заявнику  було  відомо до спливу вказаного строку.

В цивільній  справі № 142/2/18  представником відповідача  було подано заяви про відвід головуючому судді Щербі Н. Л. та секретарю К.О.В., в якій він вказує, що суддя Щерба Н. Л. та секретар  судового засідання суду К.О.В. не можуть розглядати дану справу з огляду на обставини, що викликають сумініви в їхній об'єктивності і неупередженості, та посилається на події, які мали місце під час розгляду кримінального провадження  в їхньому складі, де він являється представником потерпілого, а також вислювлює свою незгоду з відкриттям провадження в даній цивільній справі, та вказує на неотримання копії позовної заяви з додатками.. Ухвалою суду від 18 квітня 2018 року у задоволенні заяви представника відповідача про відвід головуючому судді Щербі Н. Л. та секретарю К.О.В. в цивільній справі № 142/2/18  було відмовлено, оскільки суд прийшов до висновку, що правові підстави для відводу судді  та секретаря судового засідання в розумінні ст.ст. 36-38 ЦПК України, відсутні, і обставини, викладенні представником відповідача,  ніяким чином не свідчать про упередженість та необєктивність судді  та секретаря судового засідання  при розгляді даної справи. При цьому суд врахував положення ч.4 ст.36 ЦПК України та встановив порушення строку,  встановленого ЦПК України, для подачі  заяви про відвід.

Протягом І-го півріччя 2019 року з підстави надання стороні або іншим учасникам справи правничої  допомоги у справі особою, яка є   членом сім’ї або близьким родичем судді,  суддею Гринишиною А. А. було подано  14 заяв про самовідвід, які були задоволені як обґрунтовані, а справи передані для здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями Піщанського районного суду.

Враховуючи, що на час подання заяв про відвід/самовідвід судді у  Піщанському районному суді Вінницької області здійснювали правосуддя лише двоє суддів, вирішення питання про відвід здійснювалося в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу  відповідно до положень ч. 5 ст. 40 ЦПК України та  положення частин третьої та четвертої цієї статті  щодо зупинення провадження у справі та  визначення судді для розгляду заяви про відвід у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України  у разі необґрунтованості заявленого відводу,  не застосовувалися.

Також, слід зазначити, що в 2018 році суддями Піщанського районного суду було заявлено самовідводи при розгляді справи про адміністративне правопорушення № 142/82/18, в якій особою, що притягується до адміністративної відповідальності був суддя Піщанського районного суду Вінницької області у відставці. При винесенні постанов, судді враховували, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді або право судді на самовідвід, відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід). Однак, відповідно з ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов'язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала  обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції. При цьому суддями було застосовано положення п. 55 Рішення Європейського Суду з прав людини «Гурепка проти України» де зазначено, що  «з огляду на свою усталену прецеденту практику, Суд не має сумніву, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями статті 6 Конвенції. Враховуючи, зазначені обставини, що  свідчать про наявність прогалин в праві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання права на відвід (самовідвід) і порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід), та визначення підсудності, суддями було застосовано аналогію права  та застосовано положення діючого  Кримінального процессуального кодексу України, який  передбачає відповідні статті щодо розгляду заяви про відвід (самовідвід).

Підсумовуючи дані узагальнення судової практики щодо розгляду заяв про відвід (самовідвід) слід наголосити на важливості інституту відводу та самовідводу  судді для забезпечення безстороннього розгляду справи. Разом з тим, вмотивованість  заяви про відвід чи самовідвід судді є процесуальним обов'язком учасника, який повинен добросовісно реалізовувати надане йому право. При цьому, підстави для відводу часто є оціночними, що дозволяє учаснику ініціювати забезпечення незалежного розгляду у кожному окремому провадженні. Втім, чинний механізм розгляду відводу судді свідчить про велику кількість завідомо безпідставних заяв з метою затягування строків розгляду справи. Разом з тим, проведений аналіз дає підстави зазначити, що  судді Піщанського районного суду Вінницької області  не зловживають своїм правом на самовідвід та заявляють його виключно з підстав, які передбачені чинним процесуальним законодавством, та в кожному випадку відповідні заяви про самовідвід є мотивованими та належними чином обґрунтованими. При розгляді заяв про відвід судді в кожному окремому випадку  оцінюють  факти викладені в них,  які можуть  служити підставою для  сумніву у безсторонності суду. Розгляд відповідних заяв  здійснюється із суворим дотриманням порядку встановленого  процесуальним законом.

 В. о. голови

Піщанського районного суду Вінницької області                        Гринишина А. А.

 Осадчук

(04349)2-21-08