Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
УЗАГАЛЬНЕННЯ
судової практики щодо розгляду суддями Піщанського районного суду Вінницької області цивільних справ про встановлення певних юридичних фактів під час дії воєнного стану за період 2022 - перше півріччя 2024 років
На виконання листа Вінницького апеляційного суду № 01-08/1/2014/ЕП-900/2024-вих від 01 листопада 2024 року з метою формування єдиної правозастосовчої практики Піщанським районним судом Вінницької області проведено узагальнення судової практики щодо розгляду суддями вказаного суду цивільних справ про встановлення певних юридичних фактів під час дії воєнного стану.
Протягом 2022-першого півріччя 2024 р.р. в провадженні Піщанського районного суду Вінницької області перебувало 84 заяви в порядку окремого провадження, з них в звітному періоді надійшло 82 заяви.
Із загальної кількості заяв в порядку окремого провадження, які перебували на розгляді суду, 58 становили заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Із наведеної кількості заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення провадження було відкрито по 44 заявах, відмовлено у відкритті провадженні по 4 заявах, повернуто 8 заяв.
Таким чином, на підставі статистичних даних суду протягом 2022-першого півріччя 2024 р.р. на розгляді суддів Піщанського районного суду Вінницької області з урахуванням залишків нерозглянутих справ за минулий період перебувало 45 справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:
За вказаний період було розглянуто 39 справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з яких у 36 справах було ухвалено рішення (про задоволення заявлених вимог в 33 справах), а в 3 справах постановлено ухвали про залишення заяви без розгляду.
Зокрема, в звітному періоді на розгляді суддів Піщанського районного суду Вінницької області перебувало :
Зокрема, в цивільній справі за ЄУН 142/31/22 24 січня 2022 року бабуся К. звернулася до суду в інтересах свого онука К. із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила встановити факт народження дитини чоловічої статі Костюка Данила Володимировича, який народився 17 грудня 2004 року, у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, Україна. Рішенням суду від 18 травня 2022 року заяву К., заінтересована особа: Піщанський відділ ДРАЦС у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), про встановлення факту, що має юридичне значення, було задоволено, встановлено факт народження дитини чоловічої статі, К. Д. В, дата народження: 17 грудня 2004 року, місце народження: м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, Україна, мати дитини – К. В. М., громадянка України, батько дитини - К. В. М., громадянин України. Під час розгляду справи суд керувався тим, що свідоцтво про народження К. Д. В., повторне свідоцтво про народження К. Д. В, довідка про народження К. Д. В, видані компетентним органом, який знаходяться на окупованій території України, відповідно до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсними і не створюють правових наслідків. Оцінюючи подані заявницею документи, які були видані на території, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження, суд враховував, що народження дитини у громадян України на окупованій території є юридичним фактом, що є наслідком виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав новонародженої людини. Суд вважав доведеним факт, що має юридичне значення, а саме народження у матері К. В. М. дитини чоловічої статі К. Д. В., який народився 17 грудня 2004 року у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, Україна, оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення такого факту, що надасть заявниці можливість поновити актовий запис про народження та отримати у державних органах України свідоцтво про народження дитини.
18 грудня 2023 року заявник Т.С.О. через систему "Електронний суд" звернувся до Піщанського районного суду Вінницької області в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, в якій, зазначивши заінтересованою особою Крижопільський відділ ДРАЦС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), просив суд встановити факт, що має юридичне значення, що 13.01.2017 року у місті Донецьк, Донецької області, Україна (тимчасово окупована територія України) народилася Т. А. С., матір'ю якої є Т. Ю. В., 25.09.1981 року народження, громадянка України, а батьком Т. С. О., 13.02.1988 року народження, громадянин України. Вимоги заяви обґрунтовує тим, що його дружина, Т. Ю. В. 13.01.2017 року народила дитину Т. А. С. в м. Донецьк Донецької області. Зазначив, що м. Донецьк, де народилася дитина, і м. Торез Донецької області, де вони проживали та зареєстрували дитину, є тимчасово окупованою територією відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Свідоцтво про народження дитини на тимчасово окупованій території України та відповідно до законодавства України воно є недійсним, а отримати свідоцтво народження у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки медичний документ, що підтверджує її народження. Виданий на окупованій території України, не може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації народження дитини, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Відповідно до рішення суду від 19 грудня 2023 року в цивільній справі з ЄУН 142/694/23, враховуючи, що заявник не має можливості надати для реєстрації народження дитини документи, встановленого законодавством України зразка, з метою захисту законних прав та інтересів батьків як громадян України та народженої дитини, суд прийшов до висновку про задоволення вказаної заяви та вважав за можливе встановити факт народження 13 січня 2017 року Т.А.С. в м. Чистякове Донецької області, оскільки встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації народження дитини та отримання свідоцтва про її народження.
06 жовтня 2022 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла заява С., заінтересована особа Піщанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про встановлення факту смерті. У вказаній заяві заявник просив суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт смерті її сина, громадянина України - С. С. В., 28 січня 1994 року народження, місце народження: Україна, Вінницька область, Піщанський район, с. Я-ка, який загинув 07 квітня 2022 року в місті Маріуполь, Україна, у віці 28 років. Рішенням суду від 06 жовтня 2022 року в цивільній справі з ЄУН 142/425/22 вказану заяву було задоволено, встановлено факт, що має юридичне значення, смерті громадянина України – С. С. В., 28 січня 1994 року народження, місце народження: Україна, Вінницька область, Піщанський район, с. Я-ка, який загинув 07 квітня 2022 року в місті Маріуполь, Україна, у віці 28 років, зареєстрованого на час смерті за адресою: Україна, Вінницька область, Піщанський район, с. Я-ка, вул. Ц-на, 9. Під час розгляду справи суд дослідив довідку про загибель військовослужбовця, в якій командування військової частини засвідчила факт смерті сержанта С. С. В. 07 квітня 2022 року, а саме, що він загинув під час ведення оборони міста Маріуполь та враховував, що місце смерті С. С. В. є тимчасово окупованою територією України, визначеною наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за №453/37789 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 липня 2022 року», на території якої органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Враховуючи, що отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану заявник не має можливості, оскільки смерть С. С. В., 28 січня 1994 року народження, померлого 07 квітня 2022 року, відбулася у м. Маріуполь, Донецької області, що відноситься до тимчасово окупованої території України, суд вважав необхідним задовольнити заяву та встановити факт смерті С. С.В., який помер 07 квітня 2022 року, у м. Маріуполь, Донецької області.
В цивільній справі з ЄУН 142/456/22 особа П. В. К. 26 жовтня 2022 року звернулася до суду із заявою, в якій заінтересованими особами зазначила Тульчинський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Ч. В. А., Ч. О. А., в якій просила суд встановити факт її спільного проживання з Ч. В. А., 20 червня 1978 року народження, який помер 21 червня 2022 року, однією сім'єю як чоловіка і жінки без шлюбу з квітня 2002 року по день його смерті. Свої вимоги заявник обґрунтовувала тим, що у квітні 2002 року вона почала спільно проживали разом із Ч. В. А. однією сім'єю без реєстрації шлюбу у житловому будинку його батьків по вулиці Ф-зе, 103, в с. Г-ка Піщанського району Вінницької області. За період сумісного проживання питання про реєстрацію шлюбу між ними не виникало, але вони дбали один про одного, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займались благоустроєм будинку, робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, свята проводили у колі рідних та друзів. За час спільного проживання із Ч.В.А. у них народилися діти: Л., 2006 року народження, та В., 18 травня 2012 року народження. Також вони разом виховували її троє дітей. Починаючи з 2015 року вони почали проживати за іншою адресою, а саме, у квартирі №1, по вулиці М-на, 7, в с. Г-ка Піщанського району Вінницької області. 21 червня 2022 року Чоповський Володимир Андрійович загинув під час бойових дій. Метою встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу заявник зазначила отримання права на отримання одноразової грошової допомоги, яка призначається та виплачується рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.2 Постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 «Про питання виплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», сім`ям загиблих осіб, зазначених у п. 1 цієї постанови.
Суд, вислухавши пояснення заявника, думку представника заявника, взявши до уваги пояснення заінтересованих осіб, викладені у письмових заявах, наданих суду, пояснення свідків, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, зокрема долучені до матеріалів справи світлини, судом було встановлено, що заявник П. В. К дійсно постійно проживала разом з Ч. В. А. за адресою: вул. М-на,7, кв.1 в с. Г-ка Тульчинського (Піщанського) району Вінницької області, вони разом вони проводили дозвілля та влаштовували сімейні свята, виховували як спільних дітей, так і дітей заявниці. Враховуючи, що встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу як жінки та чоловіка, про який просила заявник, породжував юридичні наслідки та вчинення необхідних процесуальних дій відповідно до чинного законодавства, як законного члена сім`ї, а чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважав за необхідне подану заяву задовольнити та встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу П. В. К., 01 лютого 1974 року народження та Ч. В. А., 20 червня 1978 року народження, який помер 21 червня 2022 року, у період з квітня 2002 року і по день його смерті.
07 червня 2023 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла заява К. Г. М., про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, в якій заявник просила суду суд встановити факт спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу А. В. С., 23.02.1972 року народження, та К. Г. М., 18.12.1960 року народження, у період з 01.01.2004 року по 02.12.2022 року. В обґрунтування заяви зазначала, що проживала разом з А. В. С. однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 1998 року у житловому будинку № 98 по вул. П-ги в смт.П-ка Тульчинського району Вінницької області. Протягом всього часу спільного проживання вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, робили ремонти, відпочивали разом, піклувалися один про одного, мали взаємні права та обов’язки. За час спільного проживання у них народився син К. А. В., 17.07.2004 року народження, якого вони разом виховували, брали участь в його утриманні. А. В. С. завжди цікавився навчанням сина, відвідував батьківські збори, допомагав в організації та проведенні ремонтних робіт у навчальних закладах, де син навчався. У зареєстрованому шлюбі ні заявник, ні А. В. С. не перебували. У грудні 2022 року вона отримала повідомлення від 18.12.2022 № 1716 про факт зникнення А. В. С. безвісти під час оборонних дій в районі м.Бахмут Донецької області. Рішенням суду від 06 вересня 2023 року в цивільній справі з ЄУН 142/275/23 заяву К. Г. М. було задоволено, встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу К. Г. М., 18 грудня 1960 року народження, та А. В. С., 23 лютого 1972 року народження, із 01 січня 2004 року по 02 грудня 2022 року. Задовольняючи вказані вимоги, суд виходив з того, що для заявниці встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу породжує юридичні наслідки, оскільки вона зможе захистити права дитини, народженої поза шлюбом, отримати пільги, передбачені законодавством України. Суд, заслухавши учасників справи, пояснення свідків, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, суд встановив, що заявниця К.Г.М. та А. В. С. проживали однією сім`єю з 01 січня 2004 року до дня зникнення безвісти останнього 02 грудня 2022 року, разом вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки, в зареєстрованих шлюбах з іншими особами під час сіпльного проживання не перебували, А. С. В опікувався сином К. Г. М.. –. брав участь у його вихованні та навчанні, матеріально забезпечував, тому вимоги про встановлення факту проживання заявниці разом із А. В. С. однією сім’єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 02 грудня 2022 року знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню, оскільки встановлення даного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право та чинним законодавством не передбачено іншого (позасудового) порядку його встановлення.
Ухвалою суду від 22 квітня 2024 року в цивільній справі з ЄУН 142/255/24 було відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою В. К. М., заінтересована особа Управління соціального захисту населення Тульчинської військової державної адміністрації, Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Відмовляючи у відкритті провадження суд виходив з того, що із заяви В. К. М. про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та доданих до неї документів, у цій справі вбачається спір про право, оскільки, встановлення даного факту необхідно заявнику з метою отримання соціальної допомоги/пенсії у зв'язку із загибеллю військового під час виконання бойового завдання. В даній справі існує спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за В.К.М. певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
20 травня 2024 року до Піщанського районного суду надійшла заява В. К. М., заінтересовані особи: Управління соціального захисту населення Тульчинської військової державної адміністрації, Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в якій заявник просила суд встановити факт проживання В. К. А. з М. І. А., 30 січня 1974 року народження, який зник безвісти за особливих обставин 05 квітня 2024 року, однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в період з 2004 року по 27 січня 2023 року, тобто до призову на військову службу по мобілізації третім відділом Тульчинського РТЦК та СП. Разом з тим, 01 липня 2024 року на адресу суду від заявника надійшла заява про залишення заяви без розгляду та ухвалою суду від 12 серпня 2024 року заяву В. К. А., заінтересовані особи: Управління соціального захисту населення Тульчинської військової державної адміністрації, Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, було залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
26 грудня 2023 року до Піщанського районного суду надійшла заява К.А.В., в якій заінтересованими особами зазначено Крижопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); Піщанська селищна рада Вінницької області; К. Г. М., А. А. С., про встановлення факту батьківства. Свої вимоги заявник обґрунтовувала тим, що він, народився 17 липня 2004 року та згідно свідоцтва про народження моїми батьками записані К. Г. М. та К. В. С. Запис про батька було вчинено зі слів матері на підставі ч.1ст.135 СК України, проте в дійсності його біологічним батьком є А. В. С., з яким його мати К. Г. М. проживала спільно однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Зазначив, що з 02.12.2022 року А. В. С. рахується зниклим безвісти за особливих обставин після артилерійського обстрілу та безпосереднього бойового зіткнення з противником під час оборонних дій в районі м.Бахмут Донецької області. Вказує, що з часу його народження його батько А. В. С. опікувався ним, займався його вихованням, піклувався про його здоров’я та визнавав його своїм сином, завжди цікавився його навчанням, відвідував батьківські збори, брав участь в позакласних заходах, допомагав в організації та проведенні ремонтних робіт у навчальних закладах. Зазначив, що встановлення факту необхідне для внесення змін до актового запису про народження, а також в подальшому, для вирішення питання щодо оформлення права на спадщину, а іншим чином, крім як у судовому порядку, встановити даний факт неможливо. Суд, заслухавши учасників, пояснення свідків, дослідивши, докази, надані заявником, вважав їх належними, допустимими та достатніми для задоволення вимог заяви, а тому рішенням суду в цивільній справі з ЄУН 142/709/23 було встановлено юридичний факт, що А. В. С., 23 лютого 1972 року народження, є батьком К. А. В., 17 липня 2004 року народження, та внесено зміни до актового запису про народження К. А. В., 17 липня 2004 року народження, зазначивши відомості про батька: А. В. С., 23 лютого 1972 року народження, громадянство Україна.
07 червня 2023 року до Піщанського районного суду Вінницької області в порядку окремого провадження надійшла заява П. Л. Д., в якій вона зазначивши заінтересованими особами: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Піщанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Ч. В. А., Ч. О. А., П. В. К., просила суд встановити факт, що Ч. В. А. , 20 червня 1978 року народження, який помер 21 червня 2022 року, є її батьком та внести зміни до актового запису про її народження, зазначивши відомості про батька та змінити її прізвище з "П" на "Ч". В обґрунтування вимог зазначала, що вона народилася 27 грудня 2006 року та згідно зі свідоцтвом про народження її батьками записані П. В. К. та П. В. А. Запис про батька було вчинено зі слів її матері на підставі ч. 1 ст.135 СК України, проте в дійсності її біологічним батьком є Ч. В. А., 20.06.1978 року народження, який помер 21 червня 2022 року, під час бойових дій. Заявник вказувала, що встановлення цього факту необхідне їй для оформлення пенсії у зв’язку з втратою годувальника, а іншим чином, крім як у судовому порядку, встановити даний факт неможливо. Суд дійшов висновку, що дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, в тому числі звітом ДНК, яким встановлено спорідненість П. Л. В. з її братом загиблого Ч. В. А., на 98,959385%., показаннями заявниці, заінтересованих осіб та свідків, підтверджується наявність кровного споріднення та сімейних зв`язків між заявницею П.Л.В. та померлим Ч. В.А., спільне проживання та ведення спільного господарства матері заявниці П.В.К та Ч. В.А., їх спільне виховання та утримання заявниці, а також визнання Ч. В.А. за життя батьківства щодо заявниці. А тому, рішенням суду від 11 грудня 2023 року в цивільній справі з ЄУН 142/277/23 заяву П. В. А., про встановлення факту батьківства було задоволено, встановлено факт, що Ч. В. А., 20 червня 1978 року народження, який помер 21 червня 2022 року є батьком П. Л. В., внесено зміни до актового запису про народження П. Л. В., 27 грудня 2006 року народження, складеного 16 січня 2007 року виконавчим комітетом Г-кої сільської ради Піщанського району Вінницької області, зазначивши у графі «Відомості про батька»: Ч. В. А., 20 червня 1978 року народження, громадянин України, та змінено прізвище дитини з "П-ч" на "Ч-ка".
Особа Б., 06 травня 2024 року звернувся до Піщанського районного суду Вінницької області із заявою, в порядку окремого провадження, в якій, зазначивши заінтересованою особою Тульчинський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що він зайнятий постійним доглядом за своєю рідною хворою матір’ю, Б. В. М., 26 листопада 1965 року народження, яка має II групу інвалідності безтерміново та через наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися та яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, шляхом отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Встановлення даного факту було необхідно заявнику, для виникнення прав та обов`язків, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме ст. 23 Закону, яка встановлює відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Ухвалою суду від 10 травня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі з ЄУН 142/296/24 за заявою Б. В. П., заінтересована особа Тульчинський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про встановлення факту, що має юридичне значення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд виходив з того, що діючим законодавством визначений позасудовий порядок встановлення факту, який просить встановити заявник в судовому порядку, що виключає можливість такого розгляду. Зокрема, відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» визначено основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Крім того, слід зазначити, що в провадженні суду протягом періоду, що запитується, перебувало 15 справ про визнання фізичної особи недієздатною, які надійшли в порядку окремого провадження, де також було заявлено вимогу про встановлення такій особі опікуна, суб’єктний склад учасників, зокрема заявників, більшість з яких були чоловіками призовного віку, може вказувати на те, що вони були пов’язані із реалізацією прав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, з огляду на те, що відповідно до п. 10 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» опікун особи, визнаної судом недієздатною не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (справи з ЄУН 142/43/22, 142/225/22, 142/291/22, 142/196/22, 142/330/23, 142/371/22, 142/413/23, 142/562/23, 142/688/23, 142/568/23)
Також враховуючи, що відповідно до п. 10 ст.. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» усиновлювачі мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, тому пов’язаними із реалізацією права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації також можуть бути зазначені справи про усиновлення, яких в провадженні Піщанського районного суду за період 2022-перше півріччя 2024 рр. перебувало дві. Враховуючи, таємницю усиновлення, номери справ даної категорії не зазначаються.
Голова Піщанського районного суду
Вінницької області Анжела ГРИНИШИНА
_03_03.png)
