УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики розгляду суддями Піщанського районного суду Вінницької області цивільних справ в наказному провадженні протягом першого півріччя 2023 року

УЗАГАЛЬНЕННЯ

судової практики розгляду суддями Піщанського  районного суду Вінницької області

цивільних справ в наказному провадженні протягом першого півріччя 2023 року

На виконання плану роботи  Піщанського  районного суду Вінницької області на 2023 рік проведено узагальнення судової практики розгляду суддями Піщанського  районного суду Вінницької області  цивільних справ в наказному провадженні протягом першого півріччя 2023 року.

Наказне провадження є особливим  спрощеним видом цивільного  процесу, який спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового  наказу,  що одночасно є судовим рішенням та виконавчим комітетом.

Мета узагальнення — вивчення практики застосування суддями норм законодавства щодо наказного провадження, виявлення та аналіз складних і спірних питань, що виникають при його застосуванні,  розробка пропозицій щодо забезпечення правильного та однакового застосування суддями норм права

При здійсненні узагальнення аналізувалася практика видачі та скасування судових наказів, а також  винесеня судом ухвал про відмову у видачі судового  наказу за перше  півріччя 2023 року.

За статистичними даними  у першому півріччі  до Піщанського  районного суду Вінницької області надійшло  8 заява про видачу судового  наказу, а всього  протягом вказаного період в провадженні суду перебувало 9 таких заяв.

Станом на 01 липня 2023 року суддями Піщанського  районного суду Вінницької області було розглянуто  8 заяв про видачу судового  наказу . Зокрема  за результатами їх  розгляду судом було видано 2 судових накази про стягнення боргу за спожиту електроенергію та 1 судовий наказ про стягнення аліментів. Крім того, судом було постановлено 5 ухвал про відмову у видачі судового  наказу.

Розгляд справ у наказному провадженні врегульовано розділом  ІІ ЦПК України, що зумовлено його специфікою порівняно з позовним та окремим провадженнями.

Наказне провадження — це особливий порядок судового розгляду окремих категорій справ. Його метою є спрощення, скорочення та здешевлення судової процедури у тих випадках, коли це можливо та виправдано. Тому порядок розгляду справи про видачу судового наказу є менш тривалим в часі та простішим з організаційної точки зору, адже він не потребує виклику сторін, проведення відкритого судового засідання з усіма відповідними процесуальними діями.

Аналіз цивільних справ, які були розглянуті суддями Піщанського  районного суду Вінницької області за правилами наказного провадження  свідчить проте, що в цілому суддді правильно застосовують наказне провадження як спрощену форму здійснення правосуддя.

Положення   Розділу ІІ ЦПК України вказують на те, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Зокрема,  відповідно до ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо:

1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку;

2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;

3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;

4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів;

7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Сторонами у наказному провадженні за термінологією ЦПК України є стяувач (заявник) і боржник. Тобто, загальна характеристика вимог, за якими може бути видано судовий наказ, — вони повинні бути безспірними.

У наказному провадженні відсутня стадія підготовчого  судового засідання і не передбачено постановлення ухвали про відкриття провадження у справі.  Також Розділом ІІ ЦПК України не передбачено можливості залишення заяви про видачу судового наказу без руху чи  без розгляду, а також її повернення.

 Разом з тим, в статті 165 ЦПК України передбачені підстави для відмови у видачі судового наказу.

 Зокрема, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:

1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу, тобто якщо не дотримано вимог щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу

2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам сатті 161 цього Кодексу;

4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу, тобто підстави з яких суд  може відмовити  у відкритті провадження у справі

5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред’явлення позову в суд за такою вимогою;

6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;

7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті;

8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;

9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

 Зокрема в статті 162 ЦПК України передбачено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

 В зв’язку з цим, судді з метою визначення підсудності, не пізніше двох днів з дня надходження заяви про видачу судового наказу,  де боржником було зазначено фізичну особу, яка   не має статусу підприємця, зверталися  до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.

В частині  9 ст. 165 ЦПК України передбачено, що у  разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.

На стадії прийняття заяв про видачу судового наказу суди перевіряли дотримання  стягувачем вимог ст. 163 ЦПК України щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, зокрема, чи підписана вона  заявником або його представником, чи зазначено в ній  найменування суду, до якого подається заява;  повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Також судді перевіряли дотримання заявниками вимог  ст. 164 ЦПК України щодо сплати  судового  збору за подання заяви про видачу судового наказу, а також долучення до заяви про видачу судового наказу документ, що підтверджує сплату судового збору, наявності підстав для звільнення від його сплати.

Під час проведення узагальнення встановлено, що найчастішими підставами для відмови у видачі судового наказу були заявлення вимоги, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу, подання заяви про видачу судового наказу  з порушенням правил підсудності, а також відмова у видачі судового  наказу з підстав ч. 9 ст. 165 ЦПК України коли не видавалося можливим встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи – боржника.

Так в цивільній  справі 142/532/22 судом було постановлено  ухвалу про відмову у видачі судового  наказу  від 05 січня 2023 року  з тих підстав, що  стягувачем Г. заявлену вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 ЦПК України, зокрема заявлено вимогу  про стягнення аліментів на одну дитину в розмірі 1/4 від заробітку (доходу) боржника, проте не зазначено, що такий  розмір має бути не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, а також через те, що  отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи – боржника, оскільки за вказаною у заяві адресою боржник зареєстрований не був, а інше зареєстроване місце його проживання встановити не вдалося.

Через те, що отримана судом інформація не дала можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи – боржника було також відмовлено у видачі судового  наказу  у цивільній справі 142/15/23. Крім того, заявником Л.  було заявлено вимогу про стягнення аліментів на одну дитину в розмірі 1/4 від заробітку (доходу) боржника, проте не зазначено, що такий  розмір має бути не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, тобто вимогу, яка не відповідає   ст. 161 ЦПК України.

Ухвалою суду від 11 травня 2023 року було відмовлено у видачі судового  наказу особі Г. з тих, підстав, що  стягувачем  заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу. Так, заявниця просила суд стягнути аліменти на двох неповнолітніх дітей в розмірі  1/2 частки заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. Однак, чинний ЦПК України надає стягувачу, який має двох неповнолітніх дітей право  звернутися до суду із заявою про видачу наказу про стягнення  аліментів в розмірі 1/3  частини заробітку (доходу) платника аліментів, а не 1/2 частини  як про це просив у своїй заяві стягувач, оскільки судовий наказ про стягнення аліментів у розмірі  половини заробітку (доходу) платника аліментів може бути видано у разі їх стягнення на утримання трьох і більше дітей.

 Крім того, по двох цивільних справах № 142/70/23 та № 142/107/23, у яких стягувачі ставили вимогу про видачу судового  наказу про стягнення аліментів судом було постановлено  ухвали про відмову у видачі судового  наказу, оскільки вказані заяви були подані  з порушенням правил підсудності.  При цьому суд виходив з положень ст. 27  та ст. 162 ЦПК України, згідно яких заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, а позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Також суд брав до уваги норми  28 ЦПК Укпаїни, яка предбачає можливість пред'явлення деяких категорій позовів до суду за вибором позивача. Зокрема, в ч. 1 ст. 28 ЦПК України встановлено, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Частиною 5 статті 183 СК України визначено, що право на звернення до  суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину має виключно той, із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Таким чином, враховуючи, що судом  було встановлено, що боржник не зареєстрований на території на яку поширюється юрисдикція Піщанського районного суду Вінницької області, а змістом заяви про видачу судового наказу та долученими до неї документам не підтверджено реєстрацію місця проживання  заявника  на території  юрисдикції Піщанського  районного суду Вінницької області та проживання разом з нею неповнолітньої дитини, суд прийшов до висновку, що заяву про видачу судового наказу подано з порушенням правил підсудності, що унеможливлює її розгляд Піщанським районним судом Вінницької області.

Протягом першого  півріччя 2023 року  Піщанським районним судом Вінницької області було видано 3 судових накази, оскільки заяви про їх видачу були подані з дотриманням вимог  щодо їх форми та змісту, встановлених ЦПК України, заявлені в них вимоги відповідали положенням ст. 161 ЦПК України, при їх подачі було дотримано  правила підсудності та сплачено судовий збір в порядку та в розмірі, встановленому законом.

Відповідно до положень ст. 167 ЦПК України, судді розглядали заяву про видачу судового наказу протягом п’яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п’яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п'ятою, шостою  статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводився без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видав судовий наказ або постановляв ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Оскільки наказне провадження є спрощеною формою судочинства, то судовий наказ структурно простіший і стисліший, ніж судове рішення у позовному чи окремому провадженні

В кожному випадку видачі судового  наказу в ньому зазначалися дата його видачі, найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав судовий наказ; повне найменування або ім’я стягувача і боржника, їх місцезнаходження  або місце проживання чи перебування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стягувача та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків стягувача та боржника,  посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги; сума грошових коштів, які підлягають стягненню; сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника; повідомлення про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті; відомості про порядок та строки подання заяви про скасування судового наказу; дата набрання судовим наказом законної сили; строк пред’явлення судового наказу до виконання; дата видачі судового наказу стягувачу.

 Судовий наказ складався і підписувався суддею у двох примірниках, один з яких залишався у суді, а другий видавався під розписку або надсилався стягувачу рекомендованим листом після набрання ним законної сили

Копія  судового наказу  та копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами рекомендованим листом  надсилалися боржникові.

Набрання судовим наказом законної сили пов’язується з моментом вручення його копії боржнику. Відповідно  до ч. 1 ст. 172 ЦПК України у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п’яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, тобто у випадках заявлення  вимоги про стягнення аліментів,  коли судовий наказ набирає законної сили у день його видачі. В статті 170 ЦПК України передбачено, що Боржник має право протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду. Таким чином, термін набрання законної сили судовим наказом залежить виключно від дати його отримання боржником.

Складною і неврегульованою законодавчо є ситуація, коли боржника не виявлено в місці проживання або коли боржник відмовляється від отримання копії судового наказу. Мають місце випадки повернення копії судового наказу, яка направлена боржнику, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» або «за закінченням терміну зберігання». Також трапляються випадки відмови боржника від отримання копії судового наказу, тоді рекомендований лист повертається в суд без розписки про одержання боржником копії судового наказу з зазначенням, що боржник відмовився отримувати вказані документи.

Таким чином, у випадку. Коли боржник відмовляється від отримання копії судового наказу, про що у поштовому повідомлені є відмітка,  та у випадку, коли адресат відсутній, про що у поштовому повідомлені є відповідна  відмітка,  слід виходити із положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, відповідно до якої  днем вручення судового рішення є:день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Заяв про скасування судового наказу  протягом звітного  періоду до Піщанського  районного суду Вінницької області не надходило.

У ЦПК України  не встановлено, що судовий наказ одночасно є виконавчим документом. Однак відповідно д ст. 3 Закону України «про виконавче провадження» судовий наказ міститься у переліку виконавчих документів за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою Отже, судовий наказ є виконавчим документом і не вимагає видачі виконавчого листа, за результатами розгляду заяви про видачу судового  наказу.

Результати проведеного узагальнення свідчать про проблемні питання  при розгляді справ у наказному провадженні відсутні,  Разом з тим вони засвідчили ефективність наказної форми провадження, що дає змогу спростити та прискорити судовий розгляд безспірних справ та зменшити навантаження на суд. Доцільність наказного провадження підтверджується також відсутністю  випадків скасування судових наказів та відсутністю  апеляційних скарг на ухвали, постановлені у наказному провадженні.

Помічник судді                                                         Євген ЧЕРНЯВСЬКИЙ