На виконання плану апеляційного суду Вінницької області на перше півріччя 2013 року проведено узагальнення судової практики призначення покарань у зв’язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності».
Загальні засади призначення покарання – це встановлені законом і обов’язкові для суду критерії (вимоги), якими має керуватися суд при призначенні покарання по кожній конкретній справі та щодо кожної особи, якій це покаранняпризначається.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК загальні засади призначення покарання складаються з трьох критеріїв, згідно з якими суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Суд призначає покарання в межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин (п. 1 ч. 1 ст. 65 КК). Ця вимога означає, що за загальним правилом суд має право призначити лише той вид покарання, який передбачений у санкції статті Особливої частини КК, за якою засуджується винний, і повинен визначити його в тих межах, які встановлені для цього покарання у санкції. За відносно-визначеною санкцією, де зазначено мінімум та максимум покарання, суд може призначити його лише в цих межах. Якщо в санкції зазначений лише максимум покарання, його мінімумом є та нижча межа, яка встановлена в Загальній частині КК (наприклад, для позбавлення волі – один рік; для виправних робіт – шість місяців). За альтернативною санкцією, де фігурують кілька основних покарань, суд має обрати лише один його вид (ч. 4 ст. 52 КК) і призначити його в межах, встановлених у санкції.
Проте в частинах 3 і 4 ст. 65 КК передбачені й винятки з цього правила, коли суду надається право вийти замежі конкретної санкції. По-перше, це можливо при застосуванні ст. 69 КК, відповідно до якої суд за наявності певних підстав може призначити більш м’яке покарання, ніж передбачено в санкції статті Особливої частини КК. По-друге, суд може вийти і за максимальну межу санкції, якщо покарання призначається за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) або вироків (ст. 71 КК). Крім зазначених у частинах 3 та 4 ст. 65 КК, закон передбачає й інші спеціальні випадки, коли суду надається право вийти за межі санкції статті Особливої частини КК. Наприклад, згідно з ч. 2 ст. 98 КК суд не може призначити неповнолітньому конфіскацію майна, навіть якщо в санкції статті Особливої частини КК (наприклад у ч. 5 ст. 185 КК) вона передбачена як обов’язкове додаткове покарання, а з додержанням вимог ч. 2 ст. 55 КК – має право приєднати до основного покарання і таке додаткове, як позбавлення праваобіймати певні посади навіть у разі, якщо ця міра не передбачена в санкції статті Особливої частини КК.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК). Ступінь тяжкості вчиненого злочину, насамперед, визначається в ст. 12 КК, яка поділяє всі злочинні діяння на злочини невеликої, середньої тяжкості, тяжкі й особливо тяжкі. Тому, якщо йдеться про злочин невеликої тяжкості, суд може призначити найбільш м’яке покарання, зазначене в альтернативній санкції, або відповідно до ст. 74 КК – звільнити особу від покарання. Якщо ж вчинений злочин є тяжким або особливо тяжким, суд може призначити за нього покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, а за особливо тяжкий злочин – навіть довічне позбавлення волі.
Ступінь тяжкості злочину визначається і характером конкретного злочину. Тут суд повинен урахувати цінність тих суспільних відносин, на які посягає винний, тобто визначити значущість об’єкта злочину. Наприклад, якщо винний заподіяв тяжкі тілесні ушкодження не одній, а кільком особам, то в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК (від п’яти до восьми років позбавлення волі) йому може бути призначене покарання ближче до максимуму або навіть максимальний його строк. Ступінь тяжкості злочину визначається і характером та обсягом наслідків – чим тяжкіші наслідки спричинені злочином і чим більше розмір заподіяного збитку, тим суворіше покарання може бути призначене винному.
15 листопада 2011 року прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності», який набрав чинності з 17 січня 2012 року. Ним реалізовані такі основні ідеї у сфері кримінального права. Якщо діянням, передбаченим ст. 203-1, ч. 1 ст. 206, статтями 219, 229, 231 – 232-2 Кримінального кодексу України, заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян, то відтепер справа про відповідний злочин порушується не інакше як за скаргою потерпілого (якому і належить у такому разі право підтримувати обвинувачення).
Якщо діянням, передбаченим ст. 203-1, ч. 1 ст. 206, статтями 219, 229, 231 – 232-2, 356, 364-1, 365-1 або 365-2 КК України, завдано шкоди виключно інтересам юридичної особи приватного права, то справу про такий злочин можна порушити не інакше як за заявою власника (співвласника) відповідної юридичної особи чи за його згодою.
Законом запроваджено інші критерії визначення ступеня тяжкості, а тобто і класифікації злочинів, якими відтепер є розмір покарання у виді не лише позбавлення волі на певний строк (не більше двох, не більше п’яти, не більше десяти, понад десять років), а й штрафу (понад 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, далі – нмдг, не більше 10 000 нмдг, не більше 25 000 нмдг, понад 25 000 нмдг). При цьому, якщо за злочин передбачено одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, то ступінь його тяжкості визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі.
В 2012 році Піщанський районний суд Вінницької області розглянув три кримінальні справи про злочини в сфері господарської діяльності, санкції статей яких зазнали змін у зв’язку з прийняттям ЗУ «Про внесення змін до деяких актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» з постановленням вироків, по яких засуджено 3 особи.
Справа по обвинуваченню громадянки Н. за ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2, 200 ч. 2, 191 ч. 2, 366 ч. 1, 191 ч. 3, 366 ч. 1, 191 ч. 3, 365 ч. 1, 363 ч. 1 КК України, надійшла до суду з касаційної інстанції 28.02.2012 року.
Вироком суду від 30.05.2012 року громадянку Н. засуджено на підставі ст. 70 ч. 1 до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 3 роки, з іспитовим терміном 3 роки (відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» - за ст. 200 КК України збільшено розмір штрафу понад 3 тис. нмдг. - виключено обмеження волі і позбавлення волі).
Справа по обвинуваченню громадянки Р. за ст. 204 ч. 1 КК України (незаконне придбання з метою збуту, зберігання з метою збуту та збут підакцизних товарів (тютюнових виробів), надійшла до суду 24.04.2012 року. Вироком суду від 10.05.2012 року громадянку Р. засуджено до штрафу в розмірі 100 нмдг - 1700 грн.
Ухвалою апеляційного суду від 01.08.2012 року вирок змінено частково і призначено покарання за ч. 1 ст. 204 КК України із застосуванням ст.69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 100 нмдг. 1700 грн.(ЗУ «Про внесення змін до деяких актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» за ч. 1 ст. 204 КК України штраф збільшено від 1 до 2 тис.нмдг, та виключено обмеження волі).
Справа по обвинуваченню громадянина Я. за ст. 213 ч. 1 КК України (здійснення операцій з брухтом чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством. Справа надійшла до суду 27.09.2012 року, вироком від 23.10.2012 року, громадянина Я. засуджено до 120 годин громадських робіт.
Вирок в апеляційному порядку не оскаржувався (ЗУ «Про внесення змін до деяких актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» за ч. 1 ст. 213 КК України штраф збільшено від 0.5 до 1.5 тис. нмдг, та додано громадські роботи).
За статистичними даними районним судом за вказаний період розглянута одна справа про вчинення адміністративного правопорушення громадянином С., передбаченого ст.164 КУпАП(порушення порядку провадження господарської діяльності).
Постановою суду від 03.02.2012 року порушника звільнено від адміністративної відповідальності за малозначністю скоєного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
В зв’язку з набранням чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» та декриміналізацією ст.201 КК України судом розглянуто чотири подання РП КВІ про приведення вироку у відповідність і звільнення від призначеного покарання громадян Д., Ю., О. та В.
Також за вказаний період судом розглянуто подання про приведення вироку у відповідність до Закону відносно засудженого громадянина І, відбуваючого покарання в Піщанській ВК 59 за вироком Заводського райсуду м. Миколаєва від 18.04.2003 року, за ст. 204 ч. 1, ч. 2, 216 ч. 2, 70 КК України, у вигляді 4 років позбавлення волі.
Результати проведеного узагальнення свідчать, що судді Піщанського районного суду дотримуються вимог норм матеріального та процесуального права при розгляді кримінальних справ, достатньо повно з'ясовують фактичні обставини справи, дають правильну юридичну оцінку доказам. Усі справи розглянуті у встановлені строки, порушень не допускається, у зв'язку з чим вироки винесені за результатами розгляду кримінальних справ даної категорії відповідають вимогам чинного законодавства України.
вик. помічник голови суду
Володавська Л.М.
_03_03.png)
