УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики Піщанського районного суду Вінницької області з питань відкриття провадження у цивільних справах (постановлення ухвал про залишення позовних заяв без руху, їх повернення) за 2016 рік.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

судової практики Піщанського районного суду Вінницької області

з питань відкриття провадження у цивільних справах

(постановлення ухвал про залишення позовних заяв без руху,

їх повернення) за 2016 рік.

            На виконання листа  Апеляційного суду Вінницької області № 1-11/5/2017/ЕП-584 від 05 квітня 2017 року, Піщанським районним судом Вінницької області вивчено та узагальнено судову практику з питань відкриття провадження у цивільних справах  (постановлення ухвал про залишення позовних заяв без руху, їх повернення) за 2016 рік.

Стадія відкриття провадження у цивільній справі передбачає вчинення судом комплексу процесуальних дій з подальшою їх трансформацією та закріпленням у відповідні процесуальні юридичні факти, зокрема, винесення ухвали: про залишення позовної заяви без руху; про повернення позовної заяви; про відмову у відкритті провадження у справі; про відкриття провадження у справі.

Це стадія цивільного процесу, на якій суд вирішуючи  питання про відкриття провадження по конкретній цивільній справі в суді першої інстанції, перевіряє наявність у особи, яка звернулася до суду, права на звернення до суду і дотримання встановленого порядку реалізації даного права.

Процесуальна діяльність по відкриттю провадження у справі в суді першої інстанції має велике значення для забезпечення права на судовий захист і реалізації всього комплексу завдань і цілей цивільного судочинства. Саме тут вирішується питання про наявність умов, з якими закон пов'язує саму можливість виникнення провадження в суді загальної юрисдикції щодо розгляду та вирішення по суті конкретної цивільної справи. Наявність таких умов для звернення заінтересованої особи за судовим захистом і дотримання нею установленого законом порядку звернення ставить в обов'язок судді відкрити провадження у цивільній справі шляхом постановлення ухвали про відкриття провадження у справі. Лише після цього, за загальним правилом, і стають можливими виникнення і зміна по справі всієї сукупності цивільних процесуальних правовідносин. Отже, без відкриття провадження у цивільній справі в суді першої інстанції неможливий судовий захист порушених або оспорюваних прав, свобод і охоронюваних законом інтересів громадян та організацій.

Мета дослідження:  аналіз  процесуальних особливостей залишення позовної заяви без руху та повернення заяви, виходячи з положень ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України, виявлення проблем та найбільш характерних помилок, що виникають під час відкриття провадження в цивільному судочинстві.

Об’єктом аналізу були  ухвали суду, постановлені в стадії відкриття провадження в цивільних справах, які надійшли до суду в 2016 році.

Серед переліку процесуальних дій на стадії відкриття провадження відповідно до ЦПК України особливості  має порядок залишення позовної заяви без руху та повернення заяви, виходячи з положень ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України

У цивільному  процесі, що базується на засадах змагальності й диспозитивності, особливого значення набуває зміст позовної заяви, на підставі якої суддя відкриває провадження у справі. Від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, у тому числі і про її судову юрисдикцію та підсудність, про визначення обставин, що мають значення для її вирішення, про залучення в процес інших осіб, дослідження доказів тощо. Саме від належного вивчення змісту позовної заяви залежить подальший рух цивільного процесу та можливість повноцінної реалізації завдань визначених ст. 1 ЦПК України.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі,  судді Піщанського районного суду виходили  з того,  що згідно  зі  статтею  124  Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини,  що виникають у державі, а за частинами першою і   другою  статті  15  ЦПК  у  порядку  цивільного судочинства  суди  розглядають  справи   про   захист   порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних,  житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також  з  інших правовідносин,  крім випадків,  коли розгляд таких справ   за Кодексом  адміністративного   судочинства   України або Господарським процесуальним кодексом України віднесено  до  компетенції адміністративних   чи   господарських  судів. 

Вимоги, що пред'являються до змісту позовної заяви чітко визначені у ст.. 119 ЦПК України, відповідно до якої  у позовній заяві зазначаються найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціна позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви. Крім того, згідно з положеннями ч. 3, ч. 5 ст. 119 ЦПК України, позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання та до неї додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Частина 1 статті 120 ЦПК України передбачає, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

А тому, в кожному випадку, судді Піщанського районного суду, одержавши позовну заяву  детально вивчали її на предмет дотримання позивачем наступних процесуальних вимог, а саме: 1) додержання вимог, викладених у ст. 119 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви; 2) подання документа, що підтверджує сплату судового збору; 3 )  у разі подання представником позивача позовної заяви наявності довіреності або іншого документа, що підтверджує його повноваження; 4) додержання вимог, викладених у ст. 120 ЦПК України щодо подання до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї.

Значна увага суддів зверталася також на  зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру; викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування, а також на правильне визначення  змісту позовних вимог, адже правильне формулювання вказаних вимог сприятиме подальшому розвитку процесу.

У випадках недотримання позивачем перерахованих у статтях 119 та 120 ЦПК України вимог при подачі позовної заяви, суддями постановлялася ухвала про залишення заяви без руху. На протязі 2016 року в провадженні Піщанського районного суду Вінницької області перебувало 518 позовних зав, скарг, заяв, подань, клопотань. З вказаної кількості 32 заяви були подані до суду без дотримання встановлених ЦПК України вимог, а тому ухвалами суду без руху було залишено: 28 позовних заяви,  1 заяву подану в порядку окремого провадження та 3 скарги на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. У зв’язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

А тому, судді Піщанського районного суду, залишаючи позовну заяву без руху детально вказували в ухвалі підстави залишення заяви без руху, зазначали які саме недоліки повинні бути виправлені позивачем та яким чином їх належить усунути, а також  встановлювався строк для усунення недоліків, який не перевищував п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

В основному підставами залишення позовних заяв без руху в 2016 році були відсутність документа про сплату судового збору, сплата його у неналежному розмірі, та відсутність у заяві реквізитів відповідача, що в подальшому  позбавляло суд можливості викликати його до суду в порядку та в строки визначенні цивільним процесуальним законодавством.

Зокрема, через відсутність документу, що підтверджує сплату судового збору або ж його сплату в неповному обсязі, без руху було залишено 19 заяв, через відсутність контактних даних відповідача -2 заяви, одну позовну заяву  було залишено без руху відповідно до ст.. 207 ЦПК України після відкриття провадження у справі, а решту – через відсутність у позові його ціни,  викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та  доказів, що підтверджують кожну обставину.

Так, ухвалою Піщанського районного суду від 22 березня 2016 року в цивільній справі № 142/628/16-ц без руху було залишено позовну заяву ПАТ КБ «П» до особи С. про стягнення заборгованості, оскільки позивачем в порушення вимог ЗУ «Про судовий збір», яким встановлено ставку судового збору для юридичних осіб в розмірі  1 378 гривень, було сплачено судовий збір в розмірі  лише 160 гривень.

Відповідно до ухвали суду від 15 квітня 2016 року через несплату судового збору без руху залишено позов особи С. до страхової компанії про примусове стягнення суми страхового відшкодування в справі № 142/773/16-ц.

Через несплату судового збору та відсутність причини для звільнення від його сплати було залишено без руху  позовну заяву у справі № 142/991/16-цза позовом особи О.  до УПСЗН П-кої РДА про відшкодування моральної шкоди, позов у справі № 142/1140/16-ц за позовом особи О. до Управління Державної казначейської служби  про відшкодування моральної шкоди, та позовну заяву у справі № 142/1833/15-ц за позовом особи О. до  УПСЗН П-кої РДА про відшкодування моральної шкоди.

Крім того, як вбачається з аналізу судової практики у позивачів при сплаті судового збору виникали труднощі в розмежуванні позовних вимог майнового та немайнового характеру та не враховувалися вимоги ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», де передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру, а у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. А тому, мали місце випадки, коли до позовної заяви додався платіжний документ, згідно з яким позивачем були сплачено судовий збір лише за вимогу майнового характеру, в той час коли в позові були викладені також вимоги немайнового характеру, або ж за наявності кількох вимог немайнового характеру судовий збір сплачувався тільки за одну. В таких випадках, визначаючи розмір судового збору,  судді мали на увазі,   що  заяви,  в  яких  порушується  питання  про  одночасне вирішення майнового  і  немайнового  спорів,  оплачуються  судовим збором за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, і ставками для вимог немайнового характеру. Ухвалою суду було залишено без руху позовну заяву особи Г. до Я-кої сільської ради П-кого району Вінницької області про визнання права власності  на спадкове майно в цивільній справі № 142/893/16-ц, оскільки позивачем в позовній заяві було визначено позовні вимоги майнового та немайнового характеру, а судовий збір було сплачено лише  за подачу позову в майновій частині.З аналогічних підстав було залишено  без руху позовну заяву особи К. та особи К. про визнання права власності на спадкове майно в цивільній справі № 142/336/16-ц.

Відповідно до ухвади суду дві заяви у справах № 142/197/16-ц та 142/1245/16-ц були залишені судом без руху через відсутність у них всупереч вимогам п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, поштової адреси, засобів зв’язку та інших контактних даних відповідача, що позбавляло суд в подальшому здійснити його виклик до суду.

Ухвалою суду без руху були залишені три скарги ПАТ «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці П-кі ЕМ на постанови Піщанського районного відділу державної виконавчої служби, оскільки ЦПК України та ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що сторона виконавчого провадження може оскаржити рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби (державного виконавця, начальника ВДВС), а не районного Відділу ДВС.

Судді Піщанського районного суду враховували, що для залишення позовної заяви без руху, недоліки позовної заяви повинні бути такими, що перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в цивільній справі та виконати обов'язок з повідомлення про це осіб, які беруть участь у справі,  а тому штучних перешкод для доступу до правосуддя в цивільних справах не створювалося. Ухвала про залишення заяви без руху невідкладно надсилалася позивачам та заявникам для усунення виявлених недоліків.

У тих випадках, коли з певних об’єктивних причин факт невідповідності поданої позовної заяви вимогам, викладених у ст. 119 і 120 ЦПК України, був  виявлений вже після відкриття провадження у справі при її розгляді, судом виносилася ухвала про залишення позову без руху та надавався строк для усунення недоліків.

 Після відкриття провадження ухвалу про залишення позову без руху було постановлено в цивільній справі №142/940/16-ц за позовом особи В. та особи В. до ТОВ «Т» та ТОВ «ЧН» про розірвання договорів оренди земельних ділянок та стягнення заборгованості по орендній платі, оскільки судом було встановлено, що позивачі судового збору за вимоги майнового характеру не сплатили і не просили про відстрочення його сплати.

            В разі неусунення позивачем цих недоліків у встановлений судом строк, судом застосувавалися наслідки передбачені в п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України та постановлялася ухвала про залишення позову без розгляду.

Стаття 121 ЦПК України, крім розглянутих підстав для залишення позовної заяви без руху, визначає підстави для повернення позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

В 2016 році, у  зв’язку із неусуненням позивачем (заявником) недоліків позовної заяви (заяви), яку було залишено без руху,  у встановлений п’ятиденний строк з дня отримання ухвали, було повернуто 12 заяв. На виконання решти ухвал про залишення заяви без руху, позивачами, заявниками були усунені виявлені недоліки: подано до суду документи, підтверджуючі сплату або доплату судового збору у відповідному розмірі, надано інформацію про матеріальний стан для відстрочення або звільнення від сплати судового збору, долучено контактні відомості відповідачів по справі тощо. В результаті, після усунення виявлених судом недоліків, провадження було відкрито в 19 справах, по яких раніше було винесено ухвалу про залишення заяви без руху.

Крім  того в ч. 3 ст. 121 ЦПК України передбачено, що, заява повертається також  у випадках, коли: 1) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову; 2) заяву подано недієздатною особою; 3) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; 4) справа не підсудна цьому суду; 5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України; 6) подана заява без дотримання порядку, визначеного частиною третьою статті 118 цього Кодексу.

Зокрема, в 2016 році ухвалами Піщанського районного суду для подачі до належного суду позивачам  було повернуто три позовні заяви, одну заяву було повернуто у зв’язку з її подачею недієздатною особою, одну скаргу повернуто у зв’язку  з пропуском строку звернення до суду.

В кожному випадку повернення позовної заяви чи заяви у відповідній ухвалі судом, відповідно до норм ч. 5 ст. 121 ЦПК України,  роз’яснювалося, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Крім того, на виконання вимог, викладених в пункті 2  ч. 1. ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги позивачам та заявникам поверталася сплачена сума судового збору.

Предметом перегляду суду апеляційної та касаційної інстанції стали ухвали суду про залишення заяви без руху та про повернення зяави, постановленні в цивільних справах № 142/991/16-ц, № 142/1140/16-ц, 142/1833/15-ц.

Зокрема, в цивільній справі № 142/991/16-ц за позовом особи О. до УПСЗН П-кої РДА про відшкодування моральної шкоди, 14 червня 2016 року судом у зв’язку з несплатою судового збору та відсутністю підстав для відстрочення та звільнення від його сплати, було винесено ухвалу про залишення позову без руху та надано строк для усунення недоліків. Через відсутність відомостей про усунення недоліків 11 липня 2016 року судом, на підставі ст.. 121 ЦПК України, було постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду, яка була оскаржена позивачем в апеляційному порядку. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 11 серпня 2016 року апеляційну скаргу було задоволено частково, ухвалу судді Піщанського районного суду Вінницької області від 01 липня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду скасовано, справу направлено в той же суд першої інстанції для повторного розгляду питання, порушеного позивачем. Підставою для скасування ухвали стало  порушення судом норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а саме те, що нормами статтей 119-121 ЦПК України не передбачена можливість залишення позовної заяви без розгляду. Ухвалою Піщанського районного суду від 26 серпня 2016 року позовну заяву особи О. у зв’язку з несплатою судового збору було повторно залишено без руху. На зазначену ухвалу позивачем було подано апеляційну скаргу  та ухвалою  Апеляційного суду Вінницької області від 26 вересня 2016 року апеляційне провадження закрито, оскільки ухвала про залишення позовної заяви без руху не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, справу направлено для продовження розгляду. На зазначену ухвалу апеляційного суду позивачем було подано касаційну скаргу. 06 жовтня 2016 року Піщанським районним судом було постановлено  ухвалу, відповідно  якої позовну заяву повернуто позивачеві через неусунення недоліків. На зазначену ухвалу позивачем було подано апеляційну скаргу та ухвалою  Апеляційного суду Вінницької області від 28 листопада 2016 року апеляційну скаргу особи О. задоволено, ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 06.10.2016 року скасовано, матеріали направлено на новий розгляд в суд першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження по справі. Колегія суддів суду апеляційної інстанції прийшла до висновку, що ухвала суду від 06.10.2016 року постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки  відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2017 року касаційне провадження у справі за позовом особи О. до УПСЗН П-кої РДА про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою особи О. на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 вересня 2016 року – закрито.

Ухвалою від 11 січня 2016 року  в цивільній справі № 142/1833/15-ц у зв’язку з несплатою судового збору було залишено без руху позов особи О. до УПСЗН П-кої РДА про відшкодування моральної шкоди.  17 лютого 2016 року через неусунення недоліків у вказаній справі судом було постановлено ухвалу, відповідно до якої позовну заяву вважати неподаною та повернуто позивачеві.  Зазначену ухвалу позивачем було оскаржено в апеційному порядку. Відповідно до ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 02 березня 2016 року апеляційну скаргу особи О. на ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 17.02.2016 року залишено  без руху та надано строк для усунення недолікв. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 березня 2016 року апеляційну скаргу особи О. на ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 17.02.2016 року визнано неподаною та повенрнуто позивачу. На дану ухвалу апеляційного суду позивачем було подано касаційну скаргу. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2016 року касаційну скаргу особи О. задоволено, ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 березня 2016 року скасовано, справу передано до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 17 березеня 2017 року Апеляційну скаргу особи О. на ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 17.02.2016 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 03 квітня 2017 року відкрито апеляційне провадження у справі за позовом особи О. до УПСЗН П-кої РДА про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою особи О. на ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 17.02.2016 року. справу призначено до судового розгляду в апеляційному суді на 24 квітня 2017 року.

Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 22 липня 2016 року через несплату судового збору  залишено без руху  позовну заяву особи О. до  управління державної казначейської служби України у Піщанському районі Вінницької області про відшкодування моральної шкоди в цивільній справі № 142/1140/16-ц. 09 серпня 2016 року Піщанським районним судом через неусунення позивачем недоліків у вказаній справі було постановлено ухвалу, відповідно до якої на підставі ст.. 121 ЦПК України, позов залишено без розгляду. Дану ухвалу позивачем оскаржено в апеляційному порядку. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14 вересня 2016 року  апеляційну скаргу особи О. залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. На зазначену ухвалу апеляційного суду позивачем було подано касаційну скаргу. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2016 року касаційну скаргу особи О. залишено без руху.   Відповідно до ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада 2016 року апеляційну скаргу особи О. на ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 09.08.2016 року повернуто апелянту. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом особи О. до Управління державної казначейської служби України у Піщанському районі Вінницької області про відшкодування моральної шкоди за касаційними скаргами особи О. на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 14 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада 2016 року.

Висновки та пропозиції

За результатами проведеного узагальнення слід зробити висновок, що судді Піщанського районного суду Вінницької області, в основному, правильно застосовують норми процесуального закону при постановленні ухвал про залишення заяви без руху та про її повернення.

Як показав аналіз ухвал про залишення заяв без руху, найбільше проблем у суддів виникало при залишенні позову без руху з підстави відсутності викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та не зазначення ним доказів, що підтверджують кожну обставину. Залишаючи позовну заяву без руху з зазначеної підстави, суди не завжди враховували положення ч. 1 ст. 137 ЦПК  України, згідно якої у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази.  А тому, суддям, виходячи з зазначених приписів, слід виходити з того, що незазначення у позовній заяві позивачем доказів, про які йому відомо і які можуть бути використані судом не може бути перешкодою для відкриття провадження у справі, оскільки суд не позбавлений права на витребування таких доказів, і у разі їх ненадання має вирішити справу на основі наявних доказів.

Крім того, постановляючи ухвали про повернення позовних заяв, суддям слід досліджувати,  коли саме позивач одержав  ухвалу про залишення позовної заяви без руху та  перевіряти дотримання позивачем строку виконання ухвали про залишення заяви без руху, передбачений у ч. 1 ст. 121 ЦПК України, та враховувати положення ч.6 ст. 70 ЦПК України, згідно якої строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку. Також, суддям слід приймати до уваги, що позивачем виконано ухвалу про залишення позовної заяви без руху саме у той спосіб, який було зазначено, але не конкретизовано судом.

З метою формування єдиної та правильної судової практики застосування норм ЦПК України при розгляді цивільних  справ доцільним є обговорення питань застосування норм процесуального права при відкритті провадження та доведення змісту узагальнення до відома на зборах суддів Піщанського районного суду Вінницької області.

                 В. о. голови  Піщанського

                  районного суду                                                                           А. А. Гринишина

 Осадчук

(04349) 2-25-02