Узагальнення практики розгляду суддями Піщанського районного суду Вінницької області дотримання процесуального законодавства під час розгляду клопотань органів досудового розслідування про накладення арешту на майно за 2016 рік

Узагальнення

 практики розгляду суддями Піщанського районного суду Вінницької області дотримання процесуального законодавства під час розгляду клопотань органів досудового розслідування про накладення арешту на майно  за 2016 рік

На виконання плану роботи Апеляційного суду Вінницької області на 1 півріччя 2017 року Піщанським районним судом Вінницької області проведено узагальнення практики розгляду дотримання процесуального законодавства під час розгляду клопотань органів досудового розслідування про накладення арешту на майно за 2016 рік.

Метою узагальнення є вивчення розбіжностей у застосуванні кримінального процесуального законодавства задля вироблення єдиної практики під час вирішення клопотань про накладення арешту на майно.

З набранням чинності 20 листопада 2012 року Кримінальним процесуальним кодексом України на рівні місцевих судів загальної юрисдикції розпочав функціонувати інститут слідчого судді.

За змістом положень чинного КПК, основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які приймають участь в кримінальному процесі, забезпечення законності і обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудових стадіях кримінального провадження.

До компетенції слідчого судді суду першої інстанції належить прийняття рішень про застосування заходів кримінально-процесуального примусу, проведення відкритих слідчих дій, що обмежують конституційні права людини, розгляд скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора.

Заходи забезпечення кримінального провадження законодавчо врегульовані Розділом ІІ Кримінального процесуального кодексу України. Під заходами забезпечення кримінального провадження слід розуміти передбачені КПК України заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановлених законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Ці заходи характеризуються певними специфічними ознаками: 1) мають процесуальний характер, підстави, межі та порядок їх застосування детально регламентовані кримінальним процесуальним законом; 2) спрямовані на досягнення єдиної мети, а саме забезпечити належний порядок кримінального провадження, його дієвість; 3) мають примусовий характер незалежно від волі особи, відносно якої застосовується той чи інший захід. Навіть в разі не заперечення особи проти обмеження її прав та свобод в результаті застосування заходів забезпечення кримінального провадження, вони все одно мають примусовий характер, оскільки сама можливість застосування примусу передбачена законом; 4) мають виключний характер, тобто застосовуються лише в тих випадках, коли іншими заходами публічні завдання кримінального провадження досягнути неможливо; 5) специфічний суб'єкт застосування, яким, як правило, є слідчий суддя, суд.

Перелік заходів забезпечення кримінального провадження, встановлений ч. 2 ст. 131 КПК України, є вичерпним, що виключає можливість застосування при здійсненні кримінального провадження будь-яких інших заходів його забезпечення. Дана норма визначає такі види заходів забезпечення кримінального провадження: 1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; 2) накладення грошового стягнення; 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; 4) відсторонення від посади; 5) тимчасовий доступ до речей і документів; 6) тимчасове вилучення майна; 7) арешт майна; 8) затримання особи; 9) запобіжні заходи.

До клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження додається: 1) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження - у всіх без винятку випадках; 2) копії матеріалів, якими сторона кримінального провадження, що подала відповідне клопотання, обґрунтовує свої доводи  ( абз. 2 ч. 2 ст. 171 КПК).

Відповідно до ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Зазначеною нормою окреслений вичерпний суб’єктний склад осіб на майно яких може бути накладений арешт.

Метою застосування арешту є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам’ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов’язана навести підстави, у зв’язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). В свою чергу слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов’язаний навести вказані підстави у рішенні.

Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 КПК. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Заборона використання житлового приміщення, в якому на законних підставах проживають будь-які особи, не допускається.

 До Піщанського районного суду протягом 2016 року надійшло 2 клопотання про накладення арешту на майно.

Так, 28 січня 2016 року у провадження слідчого судді Піщанського районного суду надійшло клопотання  начальника СВ Піщанського ВП Тульчинського ВП ГУНП у Вінницькій області про арешт майна, а саме на транспортний засіб (справа №142/165/16-к,1-кс/142/19/16).

28 січня 2016 року ухвалою слідчого судді клопотання про арешт майна задоволено та накладено арешт на майно,  а саме на транспортний засіб та свідоцтво про його реєстрацію.

Слідчий суддя у даному випадку прийшов до висновку про необхідність арешту майна з метою недопущення його втрати, знищення або пошкодження, з огляду на наявність підстав вважати, що автомобіль використано як знаряддя злочину.

08 серпня 2016 року у провадження слідчого судді Піщанського районного суду надійшло клопотання слідчого  СВ Піщанського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області про арешт майна, а саме бетонні плити,  які реалізовані Крижопільською ОДПІ згідно біржової угоди Будяку О.В. з забороною останньому та іншим особам, які діють за його дорученням, здійснювати відчуження, розпоряджання та/або користування даним майном, до скасування такого у встановленому законом порядку(справа №142/1158/16-к, 1-кс/142/108/16).

08 серпня 2016 року ухвалою слідчого судді клопотання про арешт майна залишено без задоволення. Слідчий суддя у даному випадку прийшов до висновку, що клопотання є не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Обидва клопотання розглянуто в судовому засіданні з веденням журналу судового засідання та фіксуванням ходу судового засідання технічними засобами, як це передбачено ст.ст.107, 108 КПК України.

Проведеним узагальненням встановлено, що слідчі судді Піщанського районного суду якісно, в установлені строки розглядають клопотання вказаної категорії, належним чином обґрунтовують свої висновки про задоволення  чи  відмову у задоволенні клопотання  про арешт майна, дотримуються процесуальних строків розгляду цих клопотань та норм КПК України.

 В.о. голови Піщанського районного суду

Вінницької області                                                                       А.А.Гринишина

 Вик. Брайлян О.В.

т. /04349/ 2-25-97