УЗАГАЛЬНЕННЯ
практики розгляду
Піщанським районним судом Вінницької області
скарг на рішення, дії та бездіяльність посадових осіб
органів державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження
за період з 01 січня по 30 вересня 2016 року.
На виконання листа Апеляційного суду Вінницької області від 26 жовтня 2016 року № 1-11/36/2016/ЕП-1007, Піщанським районним судом Вінницької області проведено узагальнення практики розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльністьпосадових осіб органів державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження за період з 01 січня по 30 вересня 2016 року.
Метою зазначеного дослідження було виявлення проблемних та спірних питань, найбільш характерних порушень чи неправильного застосування норм процесуального права, що виникають під час розгляду справ за скаргами на дії, рішення чи бездіяльність органів ДВС, в тому числі, пов’язаних із застосуванням відповідного законодавства, та надати пропозиції щодо заходів, які необхідно вжити для формування єдиної судової практики з цієї категорії спорів.
Можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців є гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні.
При розгляді справ за скаргами на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби за скаргами сторін виконавчого провадження судді Піщанського районного суду керувалися положеннями ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікована законом України від 17.07.1997 р. № 475/97 – ВР), Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», розділу VII Цивільного процесуального кодексу України, іншими нормами законодавства, якими врегульовані ці питання.
Відповідно до ч.1 ст.383 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
При цьому судом було взято до уваги, що стаття 8 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, сторонами у виконавчому провадженні визначає стягувача і боржника. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. За виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення.
Отже, правом звернення із скаргою до суду наділені боржник, стягувач, в тому числі орган, який виступає від імені держави, за позовом якого судом ухвалене рішення, а інші учасники виконавчого провадження (крім сторін) не відносяться до осіб, які мають право на звернення із скаргою до суду.
При визначенні юрисдикції судді виходили з того, що відповідно до положень ст.. 181 КАСУ до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності ДВС при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених ч.2 ст.17 ЗУ «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом встановлено інший, виключний порядок їх оскарження.
Зокрема, статтею 383 ЦПК України чітко визначено, що в порядку цивільного судочинства розглядаються скарги на рішення, дії, бездіяльність виконавця чи іншої посадової особи ДВС під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Відповідно до ст.. 208 ЦПК України видами судових рішень є ухвали та рішення , а відповідно до ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення.
Отже, всі скарги стосовно виконання судових наказів, ухвал, рішень, ухвалених відповідно до ЦПК України, підпадають під юрисдикцію цивільного судочинства. При цьому судді мали на увазі, що до цивільної юрисдикції належать лише спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів ДВС, вчинених під час виконання рішень, ухвалених загальними судами за правилами ЦПК України, який набрав чинності з 1 вересня 2005 року. Спори з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності ДВС, вчинених під час виконання рішень цивільної юрисдикції, ухвалених до 1 вересня 2005 року, відповідно до ст..181 КАС України повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства, що узгоджується з роз’ясненнями, які містяться в п.2 Постанови №3 від 13.12.2010 року Пленуму Вищого Адміністративного Суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби».
За період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року в провадженні Піщанського районного суду перебувало сім скарг на рішення, дії та бездіяльність посадових осіб органів ДВС, з них за вказаний період було розглянуто чотири скарги: дві скарги задоволено, в задоволенні однієї скарги відмовлено, одну скаргу залишено без розгляду.
Суддями враховувалося, що право на звернення до суду є строковим. Скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод (абзац 2 частини першої статті 385 ЦПК).
Оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій має відбуватись у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод (абзац 3 частини першої статті 385 ЦПК).
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (частина третя статті 385 ЦПК). Пропуск зазначених строків, які визначаються як процесуальні строки, не є підставою для відмови у прийнятті скарги, оскільки вони можуть бути поновлені судом за наявності поважних причин і на них поширюються правила статті 72 ЦПК. Тому скарга, подана після закінчення відповідного строку, залишається без розгляду, якщо суд за клопотанням заявника не знайде підстав для його поновлення.
Суддями також було враховано, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби та їх посадових осіб, який судам і потрібно враховувати, а не загальний строк, визначений статтею 385 ЦПК.
Наприклад, десятиденний строк обчислюється з моменту одержання заявником копії відповідної постанови: про відмову у відкритті виконавчого провадження (стаття 26 Закону України "Про виконавче провадження"), про повернення стягувачу виконавчого документа (стаття 47 Закону України "Про виконавче провадження"), про закінчення виконавчого провадження (стаття 49), про арешт коштів чи майна боржника (стаття 57 Закону України "Про виконавче провадження"), з дня отримання повідомлення про результати рецензування оцінки майна боржника (частина четверта статті 58 Закону України "Про виконавче провадження").
При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд керувався тим, що вичерпного переліку таких підстав ЦПК не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій.
Так, ухвалою Піщанського районного суду від 08 липня 2016 року, без розгляду було залишено скаргу ПАТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Піщанські електричні мережі» на постанову Піщанського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 23 червня 2016 року про відкриття виконавчого провадження. Скаржник звернувся до суду і просив про визнання неправомірною постанови Піщаньского РВ ДВС від 23 червня 2016 року про відкриття виконавчого провадження та її скасування, як незаконної. Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, судом було встановлено, що оскаржувана постанова була винесена старшим державним виконавцем 23 червня 2016 року, а скарга сторони виконавчого провадження на дану постановву надійшла до суду 07 липня 2016 року, тобто з порушенням десятиденного строку, встановленого законом. Враховуючи, що скаржником не було подано клопотання про поновлення строку, вказану скаргу було залишено без розгляду.
Судді Піщанського районного суду керувалися, тим що скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, перелічені в частині сьомій статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до роз’яснень наданих в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року № 24-152/0/4-13 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі», у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб ДВС, до скарг сторін виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов'язків; про судові виклики та повідомлення; про судовий розгляд; щодо апеляційного та касаційного оскарження рішень суду першої інстанції тощо.
Судом враховувалося, що відповідно до положень статті 386 ЦПК суб'єктом оскарження є державний виконавець або інша посадова особа ДВС, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.
Здебільшого заявники у цій категорії справ суб'єктом оскарження зазначали конкретного державного виконавця, який і бере участь в розгляді справи. Проте в деяких скаргах суб'єктом оскарження зазначається відділ ДВС.
У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб ДВС, судді Піщанського районного суду виходили з того, що предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС.
Так, за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року ухвалами Піщанського районного суду без руху було залишено три скарги на постанови Піщанського РВ ДВС та надано заявникам строк для усунення недоліків, оскільки суд прийшов до висновку, що чинним законом чітко визначено, що сторона виконавчого провадження може оскаржити рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, а не відділу ДВС.
Відповідно до статті 386 ЦПК скарга розглядається у десятиденний строк в судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується.
Відповідно до статті 26 ЦПК сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, брала участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядалися судом згідно зі статтею 386 ЦПК за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби (у тому числі начальника відділу цієї служби - при оскарженні відмови у відводі державного виконавця) як заінтересованих осіб.
З урахуванням положення частини другої статті 386 ЦПК неявка в судове засідання в зазначених справах заявника або заінтересованої особи, яких повідомлено про час і місце його проведення, не перешкоджає розгляду справи.
Судовим рішенням у справі про оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі є ухвала (стаття 387 ЦПК).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи ДВС і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляв ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Так, ухвалою Піщанського районного суду від 20 січня 2016 року, було відмовлено в задоволенні скарги ПАТ «Вінницяобленерго» в особі СО «П-кі ЕМ» на постанову Управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області про відмову в задоволенні відводу, із-за її безпідставності. Представник скаржника, звернувшись до суду із сказаною скаргою, просив визнати постанову УДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 29 жовтня 2015 року про відмову в задоволенні відводу неправомірною та скасувати її. В обгрунтування вимог представник скаржника посилався на те, що 22 жовтня 2015 року він звернувся до начальника УДВС ГТУЮ у Вінницькій області із заявою про відвід начальнику ВДВС Піщанського РУЮ З. К. П., оскільки останній відмовив в зупиненні виконавчого провадження та не направляв жодних постанов про вчинення виконавчих дій. 29 жовтня 2015 року начальник УДВС ГТУЮ у Вінницькій області виніс постанову про відмову у задоволенні відводу, оскільки обставини, передбачені ст.. 16 ЗУ «Про виконавче провадження», які необхідні для задоволення відводу начальнику ВДВС Піщанського РУЮ відсутні та заявником не було надано жодних доказів заінтересованості начальника ВДВС Піщанського РУЮ З.К.П. в результаті виконання рішення. Перевіривши вимоги доказами, суд прийшов до висновку, що підстави для задоволення відводу начальника ВДВС відсутні, а представником скаржника не доведено заінтересованості державного виконавця у результатах виконання зазначеного рішення та не надані докази наявності у діях державного виконавця ознак, що викликають сумнів у його неупередженості. А тому, суд вважає, що за таких обставин начальник Управління ДВС прийняв постанову про відмову у задоволенні заяви скаржника про відвід учаснику виконавчого провадження, яка відповідає закону та є обґрунтованою, в зв’язку з чим суд не знайшов підстав для визнання вказаної постанови неправомірною та її скасування.
Ухвалу Піщанського районного суду від 20 січня 2016 року було оскаржено представником скаржника в апеляційному порядку, проте ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 22 лютого 2016 року апеляційну скаргу було повернуто скаржникові.
Встановивши при розгляді скарги її обґрунтованість, судді визнавали оскаржувані рішення, дії або бездіяльність неправомірними та визначали, яким шляхом необхідно задовольнити вимоги заявника та усунути порушення або поновити його права і свободи. При цьому враховувалося, що суд може покласти на суб'єктів оскарження виконання лише тих обов'язків, які передбачені Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ухвали Піщанського районного суду від 18 березня 2016 року було задоволено скаргу Г.В.М. на постанову начальника Відділу ДВС Піщанського РУЮ З.К.П. від 17 лютого 2016 року про закінчення виконавчого провадження, постанову від 17 лютого 2016 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим Піщанським районним судом, було скасовано, а виконавчий лист, виданий Піщанським районним судом 26 листопада 2015 року повернуто в ВДВС Піщанського РУЮ для продовження виконавчого провадження. В обґрунтування вимог скаржник стверджував, що рішенням Піщанського районного суду від 30 грудня 2014 року задоволено його позов до Н. М.Ф. про витребування майна із чужого незаконного володіння, усуненні перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення. На виконання рішення Піщанським районним судом було видано виконавчий лист, який передано на виконання до ВДВС Піщанського РУЮ, яким 16 грудня 2015 року було відкрито виконавче провадження. Постановою ВДВС Піщанського РУЮ від 17 лютого 2016 року було закінчено виконавче провадження з підстави, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 26 жовтня 2015 року було відмовлено у виселенні Н.М.Ф., а ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року рішення апеляційного суду залишено без змін. Проте, судом було встановлено, що виконавчий лист було видано на виконання рішення Піщанського районного суду від 30 грудня 2014 року у цивільній справі № 142/2308/14-ц, а рішення апеляційного суду від 26 жовтня 2015 року та ухвала Вищого спеціалізованого суду від 23 грудня 2015 року були прийняті в цивільній справі № 142/708/15-ц і рішення від 30 грудня 2014 року вони не стосуються. На підставі вищевикладеного суд знайшов підстави для задоволення скарги.
Ухвалою суду від 21 червня 2016 року було задоволено скаргу ПАТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Піщанські ЕМ» на постанову про арешт коштів боржника. В обґрунтування своїх вимог скаржник вказав, що 27 травня 2016 року на адресу СО «Піщанські ЕМ» надійшла постанова про арешт коштів боржника від 20 травня 2016 року, з супровідним листом від 23 травня 2016 року, яку він вважає незаконною з огляду на те, що ст.. 30 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру – у двомісячний строк. Проте, навіть з урахуванням часу зупинення провадження, виконавчі дії перевищували строк, встановлені законом. Крім того, оскаржувану постанову було винесено начальником ВДВС З.К.П., а підписано, старшим державним виконавцем Б.А.О., хоча відомості про передачу їй даного виконавчого провадження відсутні. Крім того, даною постановою арешт було накладено на рахунок, який призначений для виплати заробітної плати, відпускних та розрахункових нарахувань. Враховуючи дані обставини судом скаргу було задоволено.
Після набрання ухвалою законної сили вона негайно надсилалася відповідному ВДВС для виконання, адже в ст. 389 ЦПК України закріплено зобов'язання ДВС повідомляти суд і заявника про виконання ухвали не пізніше місячного строку з дня отримання ухвали суду.
ВИСНОВКИ.
Проведений аналіз практики розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність посадових осіб органів державної виконавчої служби, дає зробити висновок, що судді Піщанського районного суду Вінницької області в основному правильно застосовують норми чинного законодавства при розгляді спорів вказаної категорії. Але разом з тим, в їх роботі трапляються помилки в застосуванні окремих норм матеріального та процесуального права.
А тому, при ухвалені рішень за результатами розгляду скарг сторін виконавчого провадження, суддям Піщанського районного суду слід давати правильну юридичну кваліфікацію правовідносинам, які потребують вирішення, застосовувати закон, який поширюється саме на ці правовідносини, правильно сприймати зміст та сутність закону, який підлягає застосуванню, та не давати йому розширене чи обмежене тлумачення.
Зокрема, при вирішенні судом питання, на якій стадії процесу слід залишити скаргу без розгляду, необхідно керуватися такими обставинами.
Якщо оскаржуються дії чи рішення з чітко визначеним строком оскарження, наприклад, з моменту одержання певної копії постанови державного виконавця, або зі скарги вбачається, коли заявник дізнався про порушення свого права, і при цьому скарга подана з пропущенням встановленого строку та відсутнє клопотання про поновлення цього строку, суддя, має право залишити скаргу без розгляду на стадії відкриття провадження у справі. Це повністю відповідає положенням статей 11, 72
ЦПК щодо диспозитивності цивільного судочинства. При цьому заявнику роз'яснюється його право на подання клопотання про поновлення пропущеного строку.
Якщо зі скарги чітко не вбачається, чи пропущений строк звернення до суду, то суд має або залишити скаргу без руху та запропонувати заявнику усунути недолік скарги й зазначити з посиланням на відповідні докази дату, коли йому стало відомо про порушення свого права чи свободи. Суд у судовому розгляді може з'ясувати зазначене питання з відповідним рішенням: залишити скаргу без розгляду у зв'язку з пропущенням строку на оскарження та відсутність клопотання про його поновлення або розглянути скаргу по суті, якщо буде встановлено, що строк не пропущено.
У разі якщо подано клопотання про поновлення строку на оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, то у будь-якому випадку це клопотання має вирішуватися в судовому засіданні відповідно до вимог статті 73 ЦПК.
Що стосується суб’єкта оскарження, то у частині першій статті 383, частині першій статті 386 ЦПК зазначено суб'єкта оскарження як державний виконавець або інша посадова особа ДВС. Проте відповідно до частини другої статті 4
Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом. Таким чином, у розумінні цієї норми державний виконавець не є окремим суб'єктом, а є представником влади, який здійснює свої повноваження від імені держави в системі органів державної влади - ДВС.
Враховуючи ці обставини, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що правові висновки деяких судів про те, що чинним законодавством не передбачено право на оскарження дій відділу ДВС, а передбачено право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця та іншої посадової особи ДВС, є неправильними, оскільки, як правило, фактично завжди оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність конкретного державного виконавця.
Також, слід мати на увазі, що встановлений у частині першій статті 386 ЦПК десятиденний строк розгляду справи за скаргою на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб ДВС відповідно до загальних правил ЦПК обчислюється з дня, наступного після закінчення підготовки справи до судового розгляду.
Суддям необхідно керуватися, тим що про подання скарги, яка належним чином оформлена, суд зобов'язаний повідомити відповідну ДВС не пізніше наступного дня після прийняття її судом. Суд має постановити ухвалу про прийняття скарги до розгляду. З цим пов'язано також і питання ефективності, своєчасності розгляду скарги з метою запобігання небажаному розвитку виконавчих процедур. Таким чином, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини датою прийняття скарги судом є дата надходження її до суду, якщо процесуальним законом не встановлено інші строки, як у згаданому випадку.
У зв'язку з наведеним необхідні підготовчі дії повинні бути судом вчинені протягом 10 днів до розгляду скарги по суті. Тобто разом з повідомленням відповідної ДВС про прийняття скарги суд повинен направити їм копію скарги та запропонувати надати свої пояснення чи заперечення, надати суду відповідні докази.
Виносячи ухвали про задоволення скарг, суд у резолютивній частині ухвали завжди має визначати, які порушення необхідно усунути або іншим шляхом поновити порушені права і свободи заявника.
Якщо ж оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень суб'єкта оскарження і права чи свободи суб'єкта оскарження не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги, та зобов’язаний зазначити в ній, у зв'язку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.
Висновки узагальнення пропонується обговорити на зборах суддів Піщанського районного суду Вінницької області.
Голова Піщанського
районного суду Н. Л. Щерба
Вик. Осадчук
(04349) 2-25-02
_03_03.png)
