На виконання листа Апеляційного суду Вінницької області № 1-11/34/2016/ЕП-805 від 14 вересня 2016 року Піщанським районним судом Вінницької області проведено узагальнення судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, які перебували на розгляді суддів Піщанського районного суду Вінницької області у першому півріччі 2016 року.
На сьогодні існує розширена законодавча база, яка закріпила право громадянина на відшкодування моральної шкоди, а саме: Конституція України; Цивільний кодекс України 2003 року, який не лише зберіг зазначений спосіб захисту цивільних особистих прав, а й збагатив інститут компенсації моральної шкоди новими нормами; Кодекс законів про працю; Закони України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991р.; «Про інформацію» від 02 жовтня 1992р.; «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993р.; «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. тощо.
Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.
До основних способів захисту немайнових благ особистості належить право на грошову компенсацію моральної шкоди, завданої втручанням у такі блага (ст. 280 ЦК). Тобто поряд із загальними способами захисту, що передбачені у ст. 16 Цивільного кодексу України, законодавець у Книзі 2 Цивільного кодексу України про немайнові права ще раз окремо підкреслив, що одним із основних способів захисту немайнових прав є відшкодування моральної шкоди.
Тому метою зазначеного дослідження було виявлення проблемних та спірних питань, що виникають у суддів під час розгляду справ різних категорій, в яких було завлено вимогу про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а також формулювання пропозицій щодо їх вирішення.
На протязі першого півріччя 2016 року в провадженні Піщанського районного суду перебувало 4 справи, які надійшли в порядку цивільного судочинства та в яких однією з вимог було заявлено відшкодування моральної шкоди.
Розглядаючи спори про відшкодування моральної шкоди судді Піщанського районного суду враховували визначення моральної шкоди, дане в постанові Пленуму ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших егативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Вирішучи питання про відкриття провадження у справах, де було заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, судді звертали увагу на те, щоб у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди було зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
При цьому суд, керувався, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Щодо сплати судового збору за подання до суду позовних заяв, в яких, в тому числі заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, судді Піщанського районного суду виходили з того, що вимога про відшкодування моральної шкоди відноситься до вимог немайнового характеру, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов’язок компенсації, а в спорах про захист честі та гідності (підпункт 6 пункт 1 частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»), судовий збір сплачується пропорційно заявленим вимогам.
Крім того, судді керувалися, що в разі заявлення вимоги про відшкодування моральної шкоди разом з іншими вимогами, судовий збір сплачується в обов’язковому порядку окремо, а інші заявлені вимоги в одному позові сплачуються за встановленими для цих вимог ставками.
Беручи до уваги вищезначене, ухвалою суду від 11 січня 2016 року по причині несплати судового збору було залишено без руху позовну заяву особи О. до Управління праці та соціального захисту населення Піщанської РДА про відкодування моральної шкоди. Враховуючи, що у встановлений судом термін виявлені недоліки позивачем не були усунуті, позовну заяву було повернуто позивачеві. Позивачем вказану ухвалу Піщанського районного суду про визнання позовної заяви неподаної та повернення її позивачеві, було оскаржено в апеляційному порядку, проте ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 березня 2016 року, апеляційну скаргу визнано неподаною. Наразі вказана справа перебуває на розгляді у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
По причині несплати судового збору, 14 червня 2016 року без руху було залишено позовну заяву особи О. до Управління праці та соціального захисту населення Піщанської РДА про відкодування моральної шкоди, яка в подальшому ухвалою суду була залишена без розгляду. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 11 серпня 2016 року апеляційну скаргу особи О. на ухвалу Піщанського районного суду від 01 липня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду, задоволено частково, вказану ухвалу скасовано, справу направлено в то же суд першої інстанції для повторного розгляду питання, порушеного позивачем. Апеляційний суд вказав, що ст. 121 ЦПК Украни, на яку посилається в ухвалі суд, не передбачає залишення позовної заяви без розгляду, а тому суду першої інстанції належить повернутися до виконання приписів ст. 119-121 ЦПК України, повторно надати позивачеві можливість виконати вимоги про приведення свого звернення в суду у відповідність із нормами ЦПК України і в залежності від цього постановити відповідні процесуальні документи. В решті, як вказав суд апеляційної інстанції, апеляційна скарга на увагу не заслуговує як безпідставно побудована на суб’єктивно розумінні й тлумаченні позивачем окремих норм ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір» з метою уникнення сплати на користь держави судового збору.
В кожній справі судом з’ясовувався характер правовідносин сторін і встановлювалося якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Враховуючи загальні підстави цивільно-правової відповідальності при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судом обов’язково з’ясовувалося наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність
причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, встановлював, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди, заподіяної особі поширенням відомостей, які не відповідають дійсності і порочать її честь, гідність та ділову репутацію, суддями Піщанського районного суду були враховані роз'яснення, які дав Пленум Верховного Суду України в постанові від 27 лютого 2009 року N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також і ділової репутації фізичної та юридичної особи".
У пункті 15 постанови Пленуму судам роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
У пункті 19 постанови Пленуму судам роз'яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.
Відповідно до рішення Піщанського районного суду від 12 січня 2016 року із-за безпідставності було відмовлено в задоволенні позовних вимог особи Д. до особи Ц. про захист особистих немайнових прав: честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. У серпні 2015 року особа Д. звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що не відповідають дійсності, та є такими, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію відомості викладені відповідачем у зверненні (скарзі) від 10 серпня 2015 року, адресованому генеральному директору ПАТ «Вінницяобленерго», про те, що він особисто складав та підробляв акти про порушення Правил користування електричною енергієюдля населення, довідки сільської ради, угоди про погашення боргу, протоколи комісії та розрахунки, квитанції по оплаті за спожиту електроенергію. Одночасно з цим, у скарзі особа Ц. офіційно вимагає звільнення його з посади юрисконсульта - інспектора з кадрів Піщанських електромереж. Посилаючись на те, що зазначені відомості порушують його право на повагу до честі, гідності та ділової репутації, створили необ'єктивну оцінку його діянь як громадянина і працівника - юрисконсульта - інспектора з кадрів Піщанських електромереж з боку співробітників підрозділу, позивач просив визнати недостовірними відомості зазначені та поширені в зверненні (скарзі) особи Ц. від 10 серпня 2015 року щодо нього та визнати їх такими, що не відповідають дійсності, порушують його права, свободи; ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію; визнати наклепом дії особи Ц. з підготовки та поширення інформації відносно нього у зверненні від 10 серпня 2015 року; зобов'язати особи Ц. спростувати відомості поширенні ним у його зверненні (скарзі) від 10 серпня 2015 року щодо нього, у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, шляхом офіційного письмового звернення до генерального директора ПАТ «Вінницяобленерго» про те, що відповідачем поширена недостовірна інформація та така, що не відповідає дійсності, порушує його права, свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію, не пізніше п'ятнадцяти днів з дня набрання рішення суду законної сили, а також вибачитись перед ним при свідках; стягнути з відповідача 7 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати по справі. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив із того, що викладена у скарзі інформація носить характер оціночних суджень, правдивість яких не можна довести, тому не можуть бути предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які є вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача. Отже, підстави для визнання недостовірною цієї інформації, спростування її та відшкодування моральної шкоди, яка є похідною вимогою, відсутні. Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням об'єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів). Крім того, суд прийшов до висновку, що не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18 березня 2016 року рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 12 січня 2016 року залишено без змін, оскільки колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки право на власне судження, можливість його висловлювання, оцінку думки гарантоване ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка, відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України, а тому доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
При вирішенні вимог споживачів про відшкодування на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» моральної шкоди, судді Піщанського районного суду Вінницької області виходили з роз'яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у постанові від 27 лютого 2009 року N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також і ділової репутації фізичної та юридичної особи" та у постанові від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів». Зокрема, під моральною шкодою розумілися втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність.
Рішенням Піщанського районного суду від 15 квітня 2016 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог особи Ч., осби Ч-2, до ДП «П-ка ВК», особи Т., особи С., особи С.-2, П-кої селищної ради Вінницької області про відновлення становища, яке існувало до порушення та усунення перешкод у користуванні спільним майном, які перешкоджають бути споживачем житлово-комунальних послуг та про відшкодування моральної шкоди. Судом було встановлено, що відповідач ДП «П-ка ВК» ліцензії на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення для потреб жителів с. Т. Піщанського району, Вінницької області не отримувала та відповідних договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з споживачами, які мали намір отримати житлово-комунальні послуги з постачання води та водовідведення ДП «П-ка ВКі» не мала і не укладало. Враховуючи, що відповідач ДП «П-ка ВК» ліцензії на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення не має та взагалі не має права надавати подібні послуги відповідно до Закону, суд прийшов до висновку, про неможливість задоволення позовних вимог. Оскільки судом не було встановлено порушень прав позивача саме відповідачем як виробником чи виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, суд прийшов до висновку, що не підлягають задоволенню також позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди у звязку із безпідставністю. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28 липня 2016 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Піщанського районного суду від 15 квітня 2016 року.
Висновки
Проведене узагальнення вказує, що при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди судді Піщанського районного суду звертали увагу на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.
Зміст проаналізованих судових рішень та матеріалів справ, а також відсутність скасованих і змінених в апеляційному та касаційному порядку рішень, дає змогу зробити висновок про те, що при розгляді спорів вказаної категорії судді всебічно з'ясовували причини й умови, що призводять до порушення прав фізичних і юридичних осіб та заподіяння їм моральної шкоди, встановлювали підстави для відшкодування моральної шкоди.
З метою підвищення якості схвалюваних суддями Піщанського районного суду рішень при розгляді справ, що стосуються стягнення моральної (немайнової) шкоди, та вироблення єдиної судової практики при розгляді справ зазначеної категорії, а також недопущення порушень норм чинного матерівального права у даній сфері, дане узагальнення пропонується розглянути на зборах суддях Піщанського районного суду Вінницької області.
Голова Піщанського
районного суду Н. Л. Щерба
Осадчук
(04349) 2-25-02
_03_03.png)
