УЗАГАЛЬНЕННЯ
причин скасування та зміни судових рішень в цивільних справах
у другому кварталі 2016 року
На виконання плану роботи Піщанського районного суду Вінницької області на 2016 рік вивчено та узагальнено причини зміни та скасування судових рішень у цивільних справах у другому кварталі 2016 року.
Метою дослідження: є виявлення проблемних та спірних питань, які виникають при застосуванні норм матеріального та процесуального права, та в подальшому стають причиною скасування або зміни рішень, ухвалених в результаті розгляду цивільних справ, а також вироблення пропозицій та можливих шляхів їх вирішення.
Об’єктом вивчення були цивільні справи та судові рішення ухвалені за результатами їхнього судового розгляду, а також ухвали та рішення Апеляційного суду Вінницької області та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ, ухвалені за результатами перегляду рішень Піщанського районного суду по цивільних справах в апеляційному та касаційному порядку відповідно.
В статті 292 ЦПК України закріплено право апеляційного оскарження, яке передбачає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Протягом другого кварталу 2016 року Піщанським районним судом до Апеляційного суду Вінницької області було направлено 4 цивільні справи, в яких сторонами та іншими особами, які брали участь у справі було подано апеляційні скарги. Зокрема, до суду апеляційної інстанції було направлено 1 справу, в якій подано апеляційну скаргу на рішення Піщанського районного суду, ухвалене в першому кварталі 2016 року. Також, було оскаржено в апеляційному порядку 2 рішення та одне додаткове рішення, ухвалені за наслідками розгляду цивільних справ протягом другого кварталу 2016 року.
Крім того, за даний період до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ було направлено одну цивільну справу за касаційною скаргою на ріщення суду, ухвалене в 2015 році та одну цивільну справу за касаційною скаргою на ухвалу суду про повернення позовної заяви, постановлену в першому кварталі 2016 року.
Частиною 1 та частиною 2 статті 307 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення/ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення/ухвали без змін;
1) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу;
2) змінити рішення/ухвалу;
3) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду; скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В результаті розгляду апеляційних скарг на рішення та ухвали Піщанського районного суду в другому кварталі 2016 року Апеляційним судом Вінницької області: скасовано 2 рішення Піщанського районного суду ухвалених в першому кварталі 2016 року, залишено без змін 1 додаткове рішення Піщанського районного суду ухвалене в другому кварталі 2016 року та 1 рішення прийняте судом в 2015 році, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду про залишення позову без розгляду, постановлену судом в першому кварталі 2016 року.
Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом другого кварталу 2016 року було залишено без змін 1 рішення Піщанського районного суду, ухвалене в 2015 році.
В решті справ, направлених в другому кварталі 2016 року на апеляційний та касаційний перегляд, розгляд відповідно триває.
Відповідно до рішення Апеляційного суду Вінницької області від 17 травня 2016 року скасовано рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 17 березня 2016 року у цивільній справі за позовом особи С. до особи Л. про відшкодування шкоди та ухвалено нове рішення, відповідно до якого у задоволенні позову особи С. до особи Л. відмовлено та стягнуто судові витрати. Колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що вирішуючи справу та задовольняючи позов суд першої інстанції не виконав всі вимоги цивільного судочинства та допустив неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи частково позов та стягуючи з особи Л. на користь особи С. відшкодування завданої шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведені ті обставини, на які він посилався, обґрунтовуючи своїх вимог, а саме той факт, що саме особа Л. 19 липня 2014 року, близько 12 год 30 хв, в смт. Піщанка повул. Довженка, 63, розбила лобове скло належного позивачеві зернозбиральному комбайну. З такими висновками апеляційний суд не погодився, оскільки із матеріалів справи вбачається, що суд першї інстанції не мав достатньо доказів, які у взаємному їх зв’язку, у їх сукупності підтверджували факт розбиття особою Л. лобового скла великогабаритного транспортного засобу – комбайну, тобто суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність факту пошкодження особою Л лобового скла зернозбирального комбайна особи С., а відповідно і її вини у завдані вказаної матеріальної шкоди позивачу, що призвело до неправильного вирішення справи. А тому, оскаржуване рішення було скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову особи С. через недоведеність ним обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 12 травня 2016 року скасовано рішення Піщанського районного суду від 24 лютого 2016 року в справі за позовом особи Г. до ТОВ «Лізингова компанія «А» про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу і стягнення коштів та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково та стягнуто на користь особи Г. 30 000 грн, сплачених за угодою фінансового лізингу. Колегія суддів суду апеляційної інстанції виходила з того, що згідно з ч.ч.1,2
ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6
ст.203 цього Кодексу. Правовідносини з фінансового лізингу, регулюються положеннями
ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж,
Законом України «Про фінансовий лізинг»,а також
ЗУ «Про захист прав споживачів»,якщо договір укладено з фізичною особою ,що є споживачем послуг. Апеляційна інстанція зазначила, що суд першої інстанції, встановивши, що при укладенні угоди та наданні рахунку на оплату відповідач завуалював призначення першого платежу у складі комісії за організацію в розмірі 25 000 грн., що не повертається, під виглядом «платіж за договором» в розмірі 30 000 грн., а також не зазначив у рахунку дійсного призначення платежу, що підтверджує пояснення позивача, дійшов вірного висновку, що відповідач для заманювання клієнта та схиляння його до укладення договору діяв недобросовісно і умисно, що вказує на нечесну підприємницьку практику та порушує вимоги
ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів». Встановивши при аналізі положень договору, що при укладенні угоди її умови містили істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків відносно споживача, зокрема, умови п.10.11.ст.10 що надавали можливість відповідачу не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення подібного права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору, суд дійшов вірного висновку про несправедливість цих умов, що є порушенням
ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Разом з цим, апеляційний суд не погодився із висновком місцевого суду в частині його висновків про визнання спірного договору недійсним в цілому, в тому числі з мотивів відсутності у відповідача ліцензії на послугу з адміністрування фінансових активів, виходячи з того, що позивач свої вимоги про визнання договору недійсним не обґрунтовував обставиною відсутності у відповідача ліцензії на фінансову послугу, а тому суд у цій частині рішення вийшов за межі позовних вимог і його не можна визнати законним. Також, колегія суддів зазначила, що відповідно до ч. 6
ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Окрім того, відповідно до частини другої
статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Згідно
статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до частини першої
статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Судом апеляційної інстанції встановлено, що договір фінансового лізингу, укладений між позивачем та відповідачем, нотаріально посвідчено не було. Таким чином, суд першої інстанції не встановивши ту обставину, що оспорюваний позивачем договір є нікчемним, внаслідок того, що його недійсність передбачена законом, дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача, а повинен був лише обмежитись констатацією цього факту. Також, в зв'язку з цим апеляційна інстанція не погодилася з висновком місцевого суд про стягнення з відповідача коштів у розмірі 26 500 грн., виходячи з того, що згідно положень частин 1,4,5
ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. А враховуючи, що спірний договір згідно закону є нікчемним, підлягають застосуванню наслідки недійсності нікчемного правочину у вигляді повернення сторонами всього отриманого за ним. Враховуючи, що відповідачем на виконання спірної угоди було отримано від позивача кошти у розмірі не 26 500 грн., а 30 000 грн. - саме така сума підлягає поверненню позивачу.В частині вимоги позивача про визнання частини договору недійсним, то такі вимоги задоволенню не підлягають в силу того ,що вказаний правочин не відноситься до оспорюваних правочинів і не може визнаватись частково чи повністю недійсним в силу того, що являється згідно закону по своїй суті нікчемним. На підставі вказаного, рішення суду першої інстанції було скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та вирішенням питання про розподіл судових витрат.
Висновки та пропозиції
Проведений аналіз причин скасування та зміни судових рішень Піщанського районного суду, ухвалених за результатами розгляду цивільних справ, в цілому, дає зробити висновок, що судді Піщанського районного суду Вінницької області в основному правильно застосовують норми матеріального та процесуального права. Але, разом з тим, в їх роботі трапляються помилки при розгляді та ухвалені рішень по цивільних справах, здебільшого при оцінці доказів, встановленні обставин справи, застосуванні окремих норм матеріального та процесуального права.
А тому, при ухвалені рішень в цивільних справах суддям Піщанського районного суду слід давати правильну юридичну кваліфікацію правовідносинам, які потребують вирішення, застосовувати закон, який поширюється саме на ці правовідносини, правильно сприймати зміст та сутність закону, який підлягає застосуванню, та не давати йому розширене чи обмежене тлумачення.
З ціллю недопущення скасування рішень суду, судді повинні зазначати у судовому рішенні лише обставини та факти, які підтверджені допустимими та достатніми доказами, які не суперечать один одному, повно та правильно встановлювати обставини справи, та робити з них правильні висновки.
В світлі проаналізованих рішень Апеляційного суду Вінницької області, якими скасовано відповідні рішення Піщанського районного суду, суддям Піщанського районного суду слід звернути увагу на норми ЦК України про нікчемність та недійсність правочинів.
Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що з метою усунення виявлених недоліків, суддям слід більш ретельно вивчати матеріали справ, більш предметно підходити до застосування норм цивільного та цивільного процесуального законодавства під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, залишення позовної заяви без руху, повернення заяви, закриття провадження у справі та залишення позову без розгляду, а також всебічно, повно і об’єктивно досліджувати обставини справи, ухвалюючи кінцеве рішення у справі.
Також, є нагальна потреба вивчення суддями при підготовці справ до судового розгляду не тільки положень законів, які регулюють спірні правовідносини, але й підзаконних нормативно – правових актів, що регламентують конкретні правовідносини.
Крім того, при розгляді справ та ухвалені рішень суддям Піщанського районного суду потрібно постійно вивчати матеріали судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, та керуватися роз’ясненнями постанов Пленуму Верховного Суду України.
З метою недопущення помилок, які стають підставою для скасування судових рішень в цивільних справах в майбутньому, пропоную обговорити висновки узагальнення на зборах суддів Піщанського районного суду Вінницької області.
Голова суду Н. Л. Щерба
Вик. Осадчук
(04349) 2-25-02
_03_03.png)
