На виконання плану роботи Піщанського районного суду Вінницької області на 2016 рік вивчено та узагальнено причини зміни та скасування судових рішень у цивільних справах у першому кварталі 2016 року.
Метою дослідження: є виявлення проблемних та спірних питань, які виникають при застосуванні норм матеріального та процесуального права, та в подальшому стають причиною скасування або зміни рішень, ухвалених в результаті розгляду цивільних справ, а також вироблення пропозицій та можливих шляхів їх вирішення.
Об’єктом вивчення були цивільні справи та рішення ухвалені за результатами їхнього судового розгляду, а також ухвали та рішення апеляційного суду таВищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ, ухвалені за результатами перегляду рішень Піщанського районного суду по цивільних справах в апеляційному та касаційному порядку.
В статті 292 ЦПК України закріплено право апеляційного оскарження, яке передбачає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Протягом першого кварталу 2016 року Піщанським районним судом до Апеляційного суду Вінницької області було направлено 10 цивільних справ, в яких сторонами та іншими особами, які брали участь у справі було подано апеляційні скарги. Зокрема, до суду апеляційної інстанції було направлено 4 справи, в яких подано апеляційні скарги на рішення суддів Піщанського районного суду, ухвалені в 2015 році. Також, було оскаржено в апеляційному порядку 4 рішення та 2 ухвали, постановлені за наслідками розгляду цивільних справ протягом першого кварталу 2016 року.
Крім того, за даний період до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ було направлено одну цивільну справу з касаційною скаргою на ріщення суду, ухвалене в 2015 році.
Частиною 1 та частиною 2 статті 307 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення/ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення/ухвали без змін;
1) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу;
2) змінити рішення/ухвалу;
3) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду; скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В результаті розгляду апеляційних скарг на рішення та ухвали Піщанського районного суду, прийнятих за результатами розгляду цивільних справ, в першому кварталі 2016 року апеляційним судом Вінницької області було скасовано лише одне рішення і ухвалено нове рішення по суті позовних вимог, без змін залишено 3 рішення, 1 рішення змінено, 3 апеляційні скарги повернуто скаржникам. В решті справ, направлених в перщому кварталі 2016 року на апеляційний та касаційний перегляд, розгляд відповідно триває.
Відповідно до рішення Апеляційного суду Вінницької області від 17 лютого 2016 року рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом особи С. до особи С. про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини, скасовано та ухвалено нове рішення, відповідно до якого позов задоволено частково, стягнуто з особи С. на користь особи С аліменти на утримання неповнолітньої доньк в розмірі ¼ частини всіх видів заробітку, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 08.06.2015 року, дня пред'явлення позову, до повноліття дитини; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про судові витрати.
Колегія суду апеляційної інстанції в своєму рішенні вказала, що судом першої інстанції при вирішенні даної справи було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, не доведено обставини, які суд вважав встановленими, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та розподілу судових витрат. При цьому апеляційний суд зазначив, що висновок суду про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини в частці від заробітку відповідає вимогам ст.
182,
183 СК України, однак суд першої інстанції не врахував положення ч. 1
ст. 191 СК України та неправильно зазначив у судовому рішенні про стягнення аліментів з 18 листопада 2015 року, у той час, як аліменти підлягають стягненню з дня пред'явлення позову, тобто з 08 червня 2015 року.
Також суд першої інстанції, дослідивши питання про матеріальний стан відповідача, що підтверджується довідкою про заробітну плату, згідно якої особа С. отримує мінімальну заробітну плату в розмірі 1378 грн., всупереч положенням ст.. 84 СК України, дійшов помилкового висновку про можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу дружині до досягнення дитиною трирічного віку та не взяв уваги той факт, що дохід відповідача з відрахуванням аліментів на утримання малолітньої дитини становитиме менше прожиткового мінімуму. Всупереч вимог статей
214,
215 ЦПК України, суд на зазначені положення закону уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин і належним чином не перевірив доводи відповідача, які він зазначав на підтвердження своїх заперечень. Висновок суду першої інстанції про те, що відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання дружини, з якою проживає дитина є помилковим.
Крім цього, колегія суддів Апеляційного суду Вінницької області вказала, що суд першої інстанції під час розгляду справи допустив порушення норм процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи було призначено на 10 грудня 2015 року. 10 грудня 2015 року суд відклав судове засідання на 11 грудня 2015 року на 10:00 год. не повідомивши сторін про відкладення розгляду справи, що призвело до ухвалення судового рішення без участі сторін, які належним чином про дату, час та місце судового засідання не повідомлялися. За таких обставин, та враховуючи те, що судом першої інстанції при вирішенні даної справи було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, не доведено обставини, які суд вважав встановленими, апеляційну скаргу було задоволено частково із скасуванням рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та розподілу судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 29 січня 2016 року в частині стягнення судових витрат скасовано рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 26.11.2015 року та ухвалено в цій частині нове рішення, відповідно до якого відповідача на користь позивача витрати понесені нею при сплаті судового збору в сумі 654 грн.; у стягненні витрат на правову допомогу відмовлено, стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 76 грн.80 коп. ; в решті рішення залишено без змін. Розглядаючи спір, судова колегія апеляційного суду прийшла до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, однак неправильно застосував норми процесуального права при вирішенні питання про розподіл судового збору, що стало підставою для скасування рішення в цій частині.
Апеляційним судом було встановлено, що позивачем були понесені і документально підтверджені судові витрати, що складаються з витрат понесених нею при сплаті судового збору в сумі 654 грн. та витрат на правову допомогу на суму 4 000 грн. У стягненні судових витрат на правову допомогу колегія суддів відмовила з огляду на норми
ст. 1 Закону України « Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року, відповідно до яких розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. А як вбачається з журналів судового засідання адвокат позивача, приймав участь у справі , як представник позивача; письмових доказів, які б свідчили коли і якого роду була надана допомога, докладний перелік складених процесуальних та інших документів не надав, заяв на ознайомлення з матеріалами справи адвоката в матеріалах справи немає; крім того як вбачається з квитанції гонорар в сумі 4 000 грн. позивач сплатила адвокату за ведення справи про повернення землі та відшкодування шкоди, тоді як у справі, що розглядалась позовних вимог про стягнення шкоди не заявлялось. При обрахунку судового збору колегія суддів враховувала, що на час звернення з позовом до суду 03.08.2015 року ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру встановлювалась у розмірі 0, 2 розміру мінімальної заробітної плати - 243 грн. 60 коп., саме таку суму судового збору мав сплатити позивач при поданні позову. 26.11.2015 року позивачем подана заява про збільшення позовних вимог і відповідно до
ст. 4 Закону України « Про судовий збір» в новій редакції ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру встановлена у розмірі 0, 4 розміру мінімальної заробітної плати - 487, 20 грн. Відповідно до абз.2 п.2
ст. 6 Закону України « Про судовий збір» у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. Відповідно до абз.2 п.3
ст.6 цього Закону у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Таким чином, при зверненні до суду з заявою про збільшення позовних вимог позивач мала сплатити судовий збір у розмірі 487 грн.20 коп, а загальна сума судового збору має становити 730 грн.80 коп. Оскільки при зверненні до суду позивач сплатила судовий збір лише в сумі 654 грн., до сплати на користь держави підлягає ще сума 76 грн.80 коп., яку у відповідності до вимог
ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідача.
Висновки та пропозиції
Проведений аналіз причин скасування та зміни судових рішень Піщанського районного суду, ухвалених за результатами розгляду цивільних справ, в цілому, дає зробити висновок, що судді Піщанського районного суду Вінницької області в основному правильно застосовують норми матеріального та процесуального права. Але разом з тим, в їх роботі трапляються помилки при розгляді та ухвалені рішень по цивільних справах, здебільшого при оцінці доказів, встановленні обставин справи, застосуванні окремих норм матеріального та процесуального права.
А тому, при ухвалені рішень в цивільних справах суддям Піщанського районного суду слід давати правильну юридичну кваліфікацію правовідносинам, які потребують вирішення, застосовувати закон, який поширюється саме на ці правовідносини, правильно сприймати зміст та сутність закону, який підлягає застосуванню, та не давати йому розширене чи обмежене тлумачення.
З ціллю недопущення скасування рішень суду, судді повинні зазначати у судовому рішенні лише обставини та факти, які підтверджені допустимими та достатніми доказами, які не суперечать один одному, повно та правильно встановлювати обставини справи, та робити з них правильні висновки.
В світлі проаналізованих рішень Апеляційного суду Вінницької області, якими скасовано відповідні рішення Піщанського районного суду, суддям Піщанського районного суду слід звернути увагу на норми ч. 4 ст. 74 ЦПК України, яка передбачає, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше як за три дні до судового засідання, а також брати до уваги положення ч. 5 - ч. 10 ст. 74, ст.. 75 ЦПК України, які регулюють порядок вручення судових повісток фізичним та юридичним особам.
Крім того, додаткового вивчення потребують окремі положення Сімейного кодексу, що стосуються стягнення аліментів, та норми законодавства про судові витрати.
Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що з метою усунення виявлених недоліків, суддям слід більш ретельно вивчати матеріали справ, більш предметно підходити до застосування норм цивільного та цивільного процесуального законодавства під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, залишення позовної заяви без руху, повернення заяви, закриття провадження у справі та залишення позову без розгляду, а також всебічно, повно і об’єктивно досліджувати обставини справи, ухвалюючи кінцеве рішення у справі.
Також, є нагальна потреба вивчення суддями при підготовці справ до судового розгляду не тільки положень законів, які регулюють спірні правовідносини, але й підзаконних нормативно – правових актів, що регламентують конкретні правовідносини.
Крім того, при розгляді справ та ухвалені рішень суддям Піщанського районного суду потрібно постійно вивчати матеріали судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, та керуватися роз’ясненнями постанов Пленуму Верховного Суду України.
З метою недопущення помилок, які стають підставою для скасування судових рішень в цивільних справах в майбутньому, пропоную обговорити висновки узагальнення на нараді суддів Піщанського районного суду Вінницької області.
Помічник судді М. С. Осадчук
_03_03.png)
