На виконання листа Апеляційного суду Вінницької області № 1-11/3/2016/ЕП-182 від 03 березня 2016 року, Піщанським районним судом Вінницької області вивчено та узагальнено судову практику з питань відкриття провадження у цивільних справах (постановлення ухвал про залишення позовних заяв без руху, їх повернення) за 2015 рік.
Стадія відкриття провадження у цивільній справі передбачає вчинення судом комплексу процесуальних дій з подальшою їх трансформацією та закріпленням у відповідні процесуальні юридичні факти, зокрема, винесення ухвали: про залишення позовної заяви без руху; про повернення позовної заяви; про відмову у відкритті провадження у справі; про відкриття провадження у справі.
Це стадія цивільного процесу, на якій суд вирішуючи питання про відкриття провадження по конкретній цивільній справі в суді першої інстанції, перевіряє наявність у особи, яка звернулася до суду, права на звернення до суду і дотримання встановленого порядку реалізації даного права.
Процесуальна діяльність по відкриттю провадження у справі в суді першої інстанції має велике значення для забезпечення права на судовий захист і реалізації всього комплексу завдань і цілей цивільного судочинства. Саме тут вирішується питання про наявність умов, з якими закон пов'язує саму можливість виникнення провадження в суді загальної юрисдикції щодо розгляду та вирішення по суті конкретної цивільної справи. Наявність таких умов для звернення заінтересованої особи за судовим захистом і дотримання нею установленого законом порядку звернення ставить в обов'язок судді відкрити провадження у цивільній справі шляхом постановлення ухвали про відкриття провадження у справі. Лише після цього, за загальним правилом, і стають можливими виникнення і зміна по справі всієї сукупності цивільних процесуальних правовідносин. Отже, без відкриття провадження у цивільній справі в суді першої інстанції неможливий судовий захист порушених або оспорюваних прав, свобод і охоронюваних законом інтересів громадян та організацій.
Мета дослідження: аналіз процесуальних особливостей залишення позовної заяви без руху та повернення заяви, виходячи з положень ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України, виявлення проблем та найбільш характерних помилок, що виникають під час відкриття провадження в цивільному судочинстві.
Об’єктом аналізу були ухвали суду, постановлені в стадії відкриття провадження в цивільних справах, які надійшли до суду в 2015 році.
Серед переліку процесуальних дій на стадії відкриття провадження відповідно до ЦПК України особливості має порядок залишення позовної заяви без руху та повернення заяви, виходячи з положень ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України
У цивільному процесі, що базується на засадах змагальності й диспозитивності, особливого значення набуває зміст позовної заяви, на підставі якої суддя відкриває провадження у справі. Від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, у тому числі і про її судову юрисдикцію та підсудність, про визначення обставин, що мають значення для її вирішення, про залучення в процес інших осіб, дослідження доказів тощо. Саме від належного вивчення змісту позовної заяви залежить подальший рух цивільного процесу та можливість повноцінної реалізації завдань визначених ст. 1 ЦПК України.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, судді Піщанського районного суду виходили з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України або Господарським процесуальним кодексом України віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.
Вимоги, що пред'являються до змісту позовної заяви чітко визначені у ст.. 119 ЦПК України, відповідно до якої у позовній заяві зазначаються найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціна позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви. Крім того, згідно з положеннями ч. 3, ч. 5 ст. 119 ЦПК України, позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання та до неї додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Частина 1 статті 120 ЦПК України передбачає, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
А тому, в кожному випадку, судді Піщанського районного суду, одержавши позовну заяву детально вивчали її на предмет дотримання позивачем наступних процесуальних вимог, а саме: 1) додержання вимог, викладених у ст. 119 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви; 2) подання документа, що підтверджує сплату судового збору; 3 ) у разі подання представником позивача позовної заяви наявності довіреності або іншого документа, що підтверджує його повноваження; 4) додержання вимог, викладених у ст. 120 ЦПК України щодо подання до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, враховуючи, що частина 2 ст. 120 ЦПК України дозволяє не подавати копій документів до позовних заяв, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Значна увага суддів зверталася також на зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру; викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування, а також на правильне визначення змісту позовних вимог, адже правильне формулювання вказаних вимог сприятиме подальшому розвитку процесу.
У випадках недотримання позивачем перерахованих у статтях 119 та 120 ЦПК України вимог при подачі позовної заяви, суддями постановлялася ухвала про залишення заяви без руху. Протягом 2015 року в провадженні Піщанського районного суду Вінницької області перебувало 530 позовних зав, скарг, заяв, подань, клопотань. З вказаної кількості 14 заяв були подані до суду без дотримання встановлених ЦПК України вимог, а тому ухвалами суду без руху було залишено: 12 позовних заяв, 1 заяву про перегляд заочного рішення та 1 заяву про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. У зв’язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
А тому, судді Піщанського районного суду, залишаючи позовну заяву без руху детально вказували в ухвалі підстави залишення заяви без руху, зазначали які саме недоліки повинні бути виправлені позивачем та яким чином їх належить усунути, а також встановлювався строк для усунення недоліків, який не перевищував п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
В основному підставами залишення позовних заяв без руху в 2015 році були відсутність документа про сплату судового збору, та відсутність у заяві реквізитів відповідача, що в подальшому позбавляло суд можливості викликати його до суду в порядку та в строки визначенні цивільним процесуальним законодавством. Зокрема, через відсутність документу, що підтверджує сплату судового збору або ж його сплату в неповному обсязі, без руху було залишено 7 заяв, через відсутність контактних даних відповідача -2 заяви, дві позовні заяві були залишені без руху відповідно до ст.. 207 ЦПК України після відкриття провадження у справі, а решта – через відсутність у позові його ціни, викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та доказів, що підтверджують кожну обставину.
Як приклад, можна навести ухвалу Піщанського районного суду від 19 березня 2015 року, якою без руху залишено позовну заяву громадянина Г., який звернувшись до суду з позовом про розірвання шлюбу, не додав до позовної заяви документ, що підтверджує сплату судового збору.
Крім того, як вбачається з аналізу судової практики у позивачів при сплаті судового збору виникали труднощі в розмежуванні позовних вимог майнового та немайнового характеру та не враховувалися вимоги ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», де передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру, а у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. А тому, мали місце випадки, коли до позовної заяви додався платіжний документ, згідно з яким позивачем були сплачено судовий збір лише за вимогу майнового характеру, в той час коли в позові були викладені також вимоги немайнового характеру, або ж за наявності кількох вимог немайнового характеру судовий збір сплачувався тільки за одну. В таких випадках, визначаючи розмір судового збору, судді мали на увазі, що заяви, в яких порушується питання про одночасне вирішення майнового і немайнового спорів, оплачуються судовим збором за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, і ставками для вимог немайнового характеру. Відповідно до ухвали суду від 22 жовтня 2015 року залишено без руху позовну заяву громадянки Ж., яка звернулася до суду з позовом про про визнання права власності на спадщину за законом, поновлення строку позовної давності, проте сплатила судовий збір лише за вимогу майнового характеру.
Мали місце випадки, коли позивачі додавали до заяв платіжні документи, відповідно до яких судовий збір був сплачений не в повному обсязі та ставили питання про відстрочення його сплати, посилаючись на своє складне матеріальне становище, проте будь-яких відомостей про свій матеріальний стан суду не надавали, як от громадянин О. при зверненні до суду з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно, яка по даній причині ухвалою суду від 13 листопада 2015 року була залишена без руху.
Залишалися без руху увалами суду також позовні заяви установ банку, до яких долучалися платіжні доручення про сплату судового збору, які вже використовувалися в інших справах за участю тих самих відповідачів. Зокрема, з даної підстави відповідно до ухвали суду від 07 травня 2015 року без руху було залишено позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанку» до громадянки Б. про стягнення заборгованості, оскільки позивач подав заяву, в якій сплачено судовий збір в сумі 125,73 грн., відповідно до платіжного доручення № ВО1S0B0TT3 від 20.04.2015 року та в сумі 405,89 грн., відповідно до платіжного доручення №BO1S2B0GLD від 02.07.2014 року. Однак, платіжне доручення №BO1S2B0GLD від 02.07.2014 року на суму 405,89 грн. вже використовувалося при розгляді справи за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до громадянина Б. про звернення стягнення на квартиру, де третьою особю, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача виступала громадянка Б.
Дві заяви були залишені без руху відповідно до ухвали суду через відсутність у них всупереч вимогам п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, поштової адреси, засобів зв’язку та інших контактних даних відповідача, що позбавляло суд в подальшому здійснити його виклик до суду.
Відповідно до ухвали Піщанського районного суду від 23 січня 2015 року без руху було залишено заву про перегляд заочного рішення, оскільки дана заява не відповідала вимогам ст.229 ЦПК України. Всупереч вимогам п. 3 ч. 2 ст. 229 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення не було зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки заявника в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це. А тому, згідно ч. 7 ст.229 ЦПК України до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення судом було застосовано правила ст.121 ЦПК України та надано строк для усунення недоліків.
Судді Піщанського районного суду враховували, що для залишення позовної заяви без руху, недоліки позовної заяви повинні бути такими, що перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в цивільній справі та виконати обов'язок з повідомлення про це осіб, які беруть участь у справі, а тому штучних перешкод для доступу до правосуддя в цивільних справах не створювалося. Ухвала про залишення заяви без руху невідкладно надсилалася позивачам та заявникам для усунення виявлених недоліків.
У тих випадках, коли з певних об’єктивних причин факт невідповідності поданої позовної заяви вимогам, викладених у ст. 119 і 120 ЦПК України, був виявлений вже після відкриття провадження у справі при її розгляді, судом виносилася ухвала про залишення позову без руху та надавався строк для усунення недоліків. В разі не усунення позивачем цих недоліків у встановлений судом строк, судом застосувавалися наслідка передбачені в п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України та постановлялася ухвала про залишення позову без розгляду.
Стаття 121 ЦПК України, крім розглянутих підстав для залишення позовної заяви без руху, визначає підстави для повернення позовної заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві. В 2015 році, у зв’язку із неусуненням позивачем (заявником) недоліків позовної заяви (заяви), яку було залишено без руху, у встановлений п’ятиденний строк з дня отримання ухвали, було повернуто п’ять заяв. На виконання решти ухвал про залишення заяви без руху, позивачами, заявниками були усунені виявлені недоліки: подано до суду документи, підтверджуючі сплату або доплату судувого збору у відповідному розмірі, надано інформацію про матеріальний стан для відстрочення або звільнення від сплати судового збору, долучено контактні відомості відповідачів по справі тощо.
В результаті, після усунення виявлених судом недоліків, провадження було відкрито в шести справах, по яких раніше було винесено ухвалу про залишення заяви без руху. Одну позову заяву ухвалою суду було залишено без розгляду у зв’язку з надходженням до суду в період наданий судом для усунення недоліків заяви позивача про залишення позовної заяви без розгляду.
Крім того в ч. 3 ст. 121 ЦПК України передбачено, що, заява повертається також у випадках, коли: 1) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову; 2) заяву подано недієздатною особою; 3) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; 4) справа не підсудна цьому суду; 5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених
Сімейним кодексом України; 6) подана заява без дотримання порядку, визначеного
частиною третьою статті 118 цього Кодексу.
Зокрема, в 2015 році ухвалами Піщанського районного суду для подачі до належного суду позивачам було повернуто 3 позовні заяви.
Наприклад, ухвалою суду від 23 квітня 2015 року було повернуто позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до громадянина К., як не підсудну Піщанському районному суду. Після виконання вимог ч.3 ст.122 ЦПК України та зверненням із запитом до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи, щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача – громадянин К., судом було отримано відповідь, де вказано, що відповідач з 12.07.2012 року знятий з реєстрації по вул. «К-го», 10 с. «»С-ка» Піщанського району Вінницької області в м. Іллічівськ Одеської області. Враховуючи, що згідно положень ч. 1 ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування, беручи до уваги те, що даний позов пред’явлений до суду з порушенням правил підсудності, суд прийшов до висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу на підтаві п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України і роз’яснити йому, що він має право звернутися з позовом до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем перебування відповідача, тобто до Іллічівського міського суду Одеської області.
Відповідно до ухвали суду від 13 травня 2015 року, як не підсудну Піщанському районному суду, було повернуто позовну заяву громадянина Г. до громадянина Л., третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Піщанський РВ УМВС України у Вінницькій області, про визнання права власності на автомобіль. Дослідивши подану заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку, що вона підлягає поверненню позивачеві, оскільки в позовній заяві позивачем зазначено, що відповідач зареєстрований в м. Києві, тобто на території, яка не підсудна Піщанському районному суду, судом встановлено, що на даний позов не поширюються правила виключної підсудності, так як предмет позову – автомобіль є рухомим майном, всупереч посиланням позивача, який транспортний засіб відніс до категорії нерухомості. На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що дана заява подана без дотримання вимог ст. 109 ЦПК України та не підсудна Піщанському районному суду Вінницької області, а тому підлягає поверненню позивачу для подачі до належного суду.
Також в 2015 році, ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області було повернуто одну заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно. Враховуючи, що до заяви про забезпечення позову, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх вимог, в зв’язку з чим суд, не може пересвідчитися в існуванні реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у випадку вчинення відповідачем певних дій, беручи до уваги, що в порушення ч. 4 ст. 151 ЦПК України, до заяви про забезпечення позову не додано її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову, суд прийшов до висновку, що дану заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, відповідно ч. 8 ст. 153 ЦПК України, необхідно повернути заявнику, як таку, що подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України.
З інших підстав, передбачених в ч. 3 ст. 121 ЦПК України позовні зяави та заяви Піщанським районним судом в 2015 року не поверталися.
В кожному випадку повернення позовної заяви чи заяви у відповідній ухвалі судом. відповідно до норм ч. 5 ст. 121 ЦПК України, роз’яснювалося, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Крім того, на виконання вимог, викладених в пункті 2 ч. 1. ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги позивачам та заявникам поверталася сплачена сума судового збору.
Предметом перегляду суду апеляційної та касаційної інстанції ухвали про залишення заяви без руху та про повернення зяави, постановленні суддями Піщанського районного суду в 2015 році, не були.
Висновки та пропозиції:
За результатами проведеного узагальнення слід зробити висновок, що судді Піщанського районного суду Вінницької області, в основному, правильно застосовують норми процесуального закону при постановленні ухвал про залишення заяви без руху та про її повернення.
Як показав аналіз ухвал про залишення заяв без руху, найбільше проблем у суддів виникало при залишенні позову без руху з підстави відсутності викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та не зазначення ним доказів, що підтверджують кожну обставину. Залишаючи позовну заяву без руху з зазначеної підстави, суди не завжди враховували положення ч. 1 ст. 137 ЦПК України, згідно якої у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. А тому, суддям, виходячи з зазначених приписів, слід виходити з того, що незазначення у позовній заяві позивачем доказів, про які йому відомо і які можуть бути використані судом не може бути перешкодою для відкриття провадження у справі, оскільки суд не позбавлений права на витребування таких доказів, і у разі їх ненадання має вирішити справу на основі наявних доказів.
Крім того, постановляючи ухвали про повернення позовних заяв, суддям слід досліджувати, коли саме позивач одержав ухвалу про залишення позовної заяви без руху та перевіряти дотримання позивачем строку виконання ухвали про залишення заяви без руху, передбачений у ч. 1 ст. 121 ЦПК України, та враховувати положення ч.6 ст. 70 ЦПК України, згідно якої строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку. Також, суддям слід приймати до уваги, що позивачем виконано ухвалу про залишення позовної заяви без руху саме у той спосіб, який було зазначено, але не конкретизовано судом.
З метою формування єдиної та правильної судової практики застосування норм ЦПК України при розгляді цивільних справ доцільним є обговорення питань застосування норм процесуального права при відкритті провадження та доведення змісту узагальнення до відома на зборах суддів Піщанського районного суду Вінницької області.
Голова Піщанського
районного суду Н. Л. Щерба
Вик. Осадчук
(04349) 2-25-02
_03_03.png)
