У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я судової практики розгляду слідчими суддями Піщанського районного суду Вінницької області скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування.

           На виконання листа Апеляційного суду Вінницької області № ЕП-100/2015-Вих від 18 листопада 2015 року Піщанським районним судом Вінницької області проведено узагальнення судової практики розгляду слідчими суддями скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування за одинадцять місяців 2015 року.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданням кримінальногопровадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.

 Виконання завдань кримінального провадження повинно здійснюватися лише із застосуванням та дотриманням належної правової процедури, тобто встановленого кримінальним процесуальним законом порядку дій, який забезпечує прийняття законних, обґрунтованих і справедливих рішень.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування є важливою гарантією захисту прав учасників кримінального процесу і однією із засад кримінального провадження.

 

Тому,  метоюпроведення узагальнення був  комплексний аналіз справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування, які були розглянуті слідчими суддями Піщанського районного станом на 01 грудня 2015 року, виявлення недоліків, які допускаються органами досудового розслідування та прокуратурою при здійсненні повноважень та слугують підставою для оскарження їхній дій та рішень, дотримання строків та порядку розгляду відповідних скарг, виявлення проблемних, спірних та неврегульованих чинним КПК питань, які виникають під час процесуальної діяльності слідчих суддів і потребують невідкладного вирішення і роз’яснення з ціллю забезпечення однакової судової практики та забезпечення правильного, однозначного розуміння та виконання вимог закону слідчими суддями.

 

Відповідно до глави 26 КПК України вирішення скарг на дії, рішення чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування відноситься до компетенції слідчих суддів.

Статтею 303 КПК України, передбачено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження.

Ввичерпний перелік випадків і суб’єктів оскарження рішень, дій чи бездіяльності сторони обвинувачення на досудовому розслідуванні,  наводиться в частині 1 ст. 303 КПК України та до них відносяться зокрема:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування – потерпілим, його представником чи законним представником;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;

5) рішення слідчого, прокурора про відмову у визнанні потерпілим – особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки – особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій – особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником, чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Станом на 01 грудня 2015 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшло 7 скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора  та інших осіб під час досудового розслідування, з яких 5 скарг на бездіяльність слідчого та прокурора та 2 скарги на рішення слідчого про закриття кримінального провадження. З  них по суті з постановленням відповідних ухвал слідчими суддями розглянуто 2 скарги. Одна скарга не розглянута. В решті справ даної категорії слідчими суддями з підстав, встановлених КПК України заявлено самовідводи, після вирішення яких відповідні кримінальні провадження разом з поданнями були винесені до Апеляційного суду Вінницької області для вирішення питання про направлення до іншого суду.

Проведене узагальнення показало, що скарги передаються на розгляд слідчим суддям відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема ст. 35 КПК України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду. Зокрема, вбачається, що під час розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування, слідчі судді дотримуються вимог   порядку розгляду таких скарг, а під час постановлення ухвали керуються вимогами КПК 2012 року.

Розглядаючи скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора слідчі судді Піщанського районного суду враховували, що встановлений ч. 1 ст. 303 КПК перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені  під час досудового розслідування є вичерпним. Також судді брали до уваги, що скарги   можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. При цьому вказаний строк обчислювався з моменту прийняття рішення, вчинення відповідної дії. При оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії. Слідчі судді брали до уваги, що чинним КПК України визначено особливий порядок обчислення строку оскарження рішення слідчого та прокурора, яке оформлюється постановою та в що в такому випадку строк обчислюється з моменту отримання особою копії оскаржуваної постанови. Разом із цим суддями враховувалися  загальні вимоги щодо додержання процесуальних строків, встановлені у ст. 116 КПК, згідно з якою строк подання скарги на стадії досудового провадження не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-науковій установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення відповідного строку.

При розгляді скарг, рішення про їх повернення приймалося слідчими суддями виключно з підстав, які зазначені в ч. 2 ст. 304 КПК України, а саме якщо: скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; скарга не підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 304, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайшов підстав для його поновлення.

Так, 27 лютого 2015 року до Піщанського районного суду надішла скарга громадянки Н., в якій вона просила слідчого суддю Піщанського районного суду Вінницької області скасувати висновок по заяві громадянки   Н., складений дільничим інспектором Піщанського РВ УМВС України у Вінницькій області від 16 лютого 2015 року та зобов’язати Піщанський РВ УМВС внести її заяву про відкриття кримінального провадження та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за ст.. 382 КК України за умисне невиконання рішення суду  та за ст.. 194 КК України – умисне знищення чужого майна до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.   02 березня 2015 року судом було постановлено ухвалу, якою скаргу громадянки Н., повернуто скаржнику та роз’яснено, що повернення скарги не позбавляє права повторного зверненя до слідчого судді, суду, у порядку, передбаченому КПК України.

Повертаючи скаргу, слідчий суддя виходив з того, що    згідно п. 1 ч. 1  ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна. Слідчим суддею взято до уваги, що відповідно до частини першої статті 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформляється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.  Із поданих скарги та доданих до неї матеріалів, судом було встановлено, що скарга подана 27 лютого 2015 року, а старший ДІМ СДІМ Піщанського РВ МВС України у Вінницькій області прийняв рішення (виніс висновок громадянки Н. ) ще 13 лютого 2015 року, тобто скаргу було подано з пропуском встановленого десятиденного терміну для її подачі. А тому, слідчий суддя, керуючись, п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України, яка вказує, що скарга повертається , якщо вона подана після закінчення строку , передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку,  враховуючи, що скаржник у своїй скарзі не порушує питання про поновлення строку на подання скарги, і до скарги не додано  ніяких доказів поважності пропуску строку, та не додано саме клопотання про його поновлення, дійшов  висновку, що скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст.  304 КПК України, а тому її необхідно повернути скаржнику.

          16 березня 2015 року до Піщанського районного суду громадянкою Н. на ухвалу слідчого судді від 02 березня 2015 року було подано апеляційну скаргу. Оскільки вказана апеляційна скарга всупереч вимогам п. 2 ч. 1 ст. 395 КПК України була подана до суду першої інстанції, слідчим суддею якого було постановлено ухвалу, яка оскаржується, а не безпосередньо до суду апеляційної інситанції, супровідним листом апеляційну скаргу було повернуто громадянці Н. для подальшого подання до суду апеляційної інстанції. В подальшому апеляційна скарга була спрямована скаржником до Апеляційного суду Вінницької області. Відповідно до ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 31 березня 2015 року апеляційну скаргу громадянки Н. залишено без задоволення, а ухвалу Піщанського районного суду від 02 березня 2015 року залишено без змін. Суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що скарга підлагає поверненню скаржнику громадянці Н., оскільки вбачається, що скаржницею було пропущено десятиденний строк для подачі скарги, не було порушено питання про поновлення строку на подання скарги та не надано будь-яких доказів поважності пропуску строку та подано клопотання про його поновлення.

Слідчими суддями враховувалося, що згідно з частиною другою статті 307 КПК України за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування вони можуть постановити ухвалу про: скасування рішення слідчого чи прокурора;  зобов'язання припинити дію;  зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

06 березня 2015 року до Піщанського районного суду Вінницької області громадянином В. було подано скаргу на бездіяльність начальника СВ Піщанського РВ УМВС України у Вінницькій області, в якій скаржник просив слідочого суддю визнати бездіяльність начальника слідчого відділення Піщанського РВ УМВС по невнесенню відомостей про кримінальне правопорушення по факту крадіжки 21 січня 2015 року у нього сумки з ноутбуком,  неправомірною, зобов’язати начальника слідчого відділення Піщанського РВ УМВС України внести відомості по факту крадіжки у нього сумки з ноутбуком 21 січня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань та провести його ефективне розслідування; витребувати від Піщанського РВ УМВС України у Вінницькій області матеріали перевірки його заяви від 06 лютого 2015 року по зазначеним фактам та   поновити йому строк на подачу даної скарги до суду, як пропущений по поважній причині. Ухвалою від 30 березня 2015 року скаргу громадянина В. на бездіяльність начальника СВ Піщанського РВ УМВС України у Вінницькій області, задоволено частково; визнано бездіяльність начальника слідчого відділення Піщанського РВ УМВС України у Вінницькій області по невнесенню відомостей про кримінальне правопорушення по факту крадіжки у громадянина В. сумки з ноутбуком 21 січня 2015 року – неправомірною; зобов’язано начальника слідчого відділення Піщанського РВ УМВС України у Вінницькій області, внести відомості по факту крадіжки у громадянина В. сумки з ноутбуком 21 січня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий суддя, прийшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. З матеріалів справи судом було встановлено, що  скарга громадянина В. на бездіяльність начальника слідчого відділення Піщанського РВ УМВС була подана до суду 06 березня 2015 року, а висновок за результатами розгляду повідомлення громадянина В. про викрадення в нього ноутбука був винесений 06-07 лютого 2015 року, тобто з дня його прийняття пройшло більше десяти днів, але враховуючи, що скаржник В. в скарзі порушує питання про поновлення цього строку, так як вважає, що він пропущений з поважних причин, оскільки з даним висновком він ознайомився лише 24 лютого 2015 року на його ж вимогу, а в ознайомленні з матеріалами перевірки за його заявою йому взагалі було відмовлено, суд знайшов підстави для поновлення громадянину В. строку подачі скарги на бездіяльність слідчого, та прийшов до висновку, що він пропущений громадянином В. з поважних, незалежних від нього, причин. Беручи до уваги, що ні  КПК України, ні Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої  наказом МВС України 19 листопада 2012  року   № 1050, не передбачає підстав, які б давали право слідчому не вносити заяву про злочин до ЄРДР, враховуючи, що заява громадянина В. про вчинення злочину містить відомості про вчинене кримінальне правопорушення (злочин), а матеріали за результатами розгляду повідомлення громадянина В. містять суперечливі пояснення, суд прийшов до висновку, що скарга в частині визнання бездіяльності начальника слідчого відділення Піщанського РВ УМВС по невнесенню відомостей про кримінальне правопорушення (злочин) по факту крадіжки у громадянина В. сумки з ноутбуком 21 січня 2015 року - неправомірною та про зобов’язання начальника слідчого відділення Піщанського РВ УМВС внести відомості по факту крадіжки у громадянина В. сумки з ноутбуком до Єдиного реєстру досудових розслідувань, є обгрунтованою та підлягає задоволенню. При цьому суд керувався тим, що на досудовому провадженні може бути оскаржена зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення (злочин) до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Судом було враховано, що згідно ч. 1 ст.  214 КПК України, що відповідно до вимог  ч. 1 ст. 214 КПК  бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення (злочин) до Єдиного реєстру досудових розслідувань, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення (злочин) до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (злочин). Такі відомості повинні відповідати вимогам п.4 ч.5 ст.214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. Також при прийняті рішення судом враховано положення Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої  наказом МВС України 19.11.2012    №1050. Відповідно до п. 2.1. зазначеної Інструкції прийняття заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, незалежно від місця і часу їх учинення, повноти отриманих даних, особистості заявника, здійснюється цілодобово негайно тим органом внутрішніх справ, до якого надійшла заява чи повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, або самостійне виявлення слідчим або іншою службовою особою органу внутрішніх справ з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. В. п. 3. 5 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої  наказом МВС України 19.11.2012    №1050, встановлено, що про наявність письмових заяв про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, що надійшли до чергової частини органу внутрішніх справ, а також повідомлень, які надійшли усно, у яких наявні відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, після реєстрації в  журналі ЄО  оперативний черговий доповідає начальникові слідчого підрозділу для внесення слідчими відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформує начальника органу внутрішніх справ. Що ж стосується вимоги скаржника В. зобов’язати начальника слідчого відділення Піщанського РВ УМВС провести ефективне розслідування по факту крадіжки, то суд прийшов до висновку, що вона є передчасною і задоволенню не підлягає, з огляду на на те, що в  силу вимог  ст. 19 Конституції України,  правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та законами України. Судом було враховано, що стаття 214 КПК України регламентує порядок здійснення процесуальних дій на початку досудового розслідування, зокрема в ній вказано, що досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Що ж стосується строку розгляду слідчими суддями Піщанського районного суду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування протягом періоду, що аналізується, слід зазначити, що встановлені частиною третьою статті 306 КПК України особливості розгляду скарг, зокрема, щодо обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника спричинюють складнощі із дотриманням 72-годинного строку розгляду. Основними причинами порушення строків розгляду скарг були неможливість повідомлення особи, яка подала скаргу, у зв'язку із зазначенням нею тільки поштової адреси без будь-яких інших засобів зв'язку. Також мали місце  випадки неявки особи, яка подала скаргу, в судове засідання, незважаючи на належне її повідомлення у спосіб, що передбачений ст. 135 КПК України, а оскільки її участь в судовому засіданні є обов'язковою, у слідчого судді були відсутні законні підстави для розгляду такої скарги, наслідком чого було порушення строку розгляду, передбаченого ст. 306 КПК України.

Крім того встановлено, що ще однією причиною пропущення встановленого строку розгляду, передбаченого ст. 306 КПК України, є те, що запитувані судом матеріали досудового слідства не надавалия в межах 5-денного строку. В більшості випадків, зазначені документи надходили до суду через 7-10 календарних днів після відповідного запиту слідчого судді, внаслідок чого скарга розглядалась із значним порушенням встановленого Кодексом строку.

Проведеним узагальненням встановлено, що слідчі судді Піщанського районного суду в цілому якісно, з дотриманням вимог процесуального закону, в установлені строки розглядають скарги на дії, рішення або бездіяльність слідчого, прокурора, однак існують певні спірні питання в судовій практиці при застосуванні окремих норм кримінального процесуального законодавства.

Зокрема в статті 303 КПК України визначено перелік дій, рішень та бездіяльності слідчого та прокурора, які можуть бути оскаржені до слідчого судді. Наряду з іншим, закон передбачає можливість оскарження бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, однак не визначено поняття самих  процесуальних дій відмінних від слідчих дій. Крім того, чинний КПК України не містить жодних норм про процесуальне рішення, яке має прийняти слідчий суддя у випадку, коли особа оскаржує рішення, дію чи бездільність не слідчого чи прокурора, а іншого працівника поліції чи прокуратури, наприклад дільничного інспектора.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом. Кримінальним процесуальним кодексом України суд не наділений правом вживати заходи примусу у вигляді приводу для забезпечення участі заявника в судовому засіданні. Зважаючи на ці положення закону, виникає питання про можливість розгляду скарги у відсутність особи, яка її подала, якщо участь особи, яка подала скаргу - в судовому засіданні - є обов'язковою, проте така особа, будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду скарги, в судове засідання не з’являється та не повідомляє суд про причини неявки, або ж взагалі   зазначає в скарзі про її розгляд за своєї відсутності

Окрім цього, чинним КПК України не визначені будь-які вимоги, які ставляться до скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора під час досудового розслідування. Зі змісту скарги не завжди можливим є встановлення рішення, дія чи бездіяльність якого органу досудового розслідування оскаржується. В даному випадку, слідчий суддя позбавлений можливості як постановити ухвалу про відмову у відкритті провадження з розгляду скарги, так і повернути скаргу особі, яка її подала; разом з цим, позбавлений можливості здійснити належні виклики в судове засідання усіх учасників судового провадження, а в КПК не вказано, яке процесуальне рішення вправі постановити слідчий суддя в даному випадку.

Вирішення потребує також питання, як бути слідчому судді коли, особа, яка подала скаргу, в судовому засіданні просить залишити скаргу без розгляду, в той час коли  перелік рішень, які слідчий суддя може постановити за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування визначається ст. 307 КПК України, і ухвали про залишення скарги без розгляду серед них немає.

З метою підвищення якості схвалюваних слідчими суддями рішень при розгляді кримінальних проваджень з приводу оскарження рішень, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора та  вироблення єдиної судової практики при розгляді справ зазначеної категорії, а також недопущення порушень КПК України, дане узагальнення пропонується розглянути на зборах суддях Піщанського районного суду Вінницької області.