На виконання листа Апеляційного суду Вінницької області від 19 листопада 2015 року № ЕП-104/2015-вих, Піщанським районним судом Вінницької області проведено узагальнення судової практики застосування Закону України «Про запобігання корупції» та судового розгляду справ про корупційні правопорушення в період часу від січня 2015 року по грудень 2015 року включно.
Метою зазначеного дослідження було вивчення практичних аспектів застосування суддями законодавства щодо відповідальності за окремі корупційні правопорушення та злочини у сфері службової та професійної діяльності, пов’язаної із наданням публічних послуг, виявлення та аналіз складних і спірних питань при розгляді даних категорій справ.
Об'єктом вивчення були кримінальні провадження по обвинуваченню у вчиненні злочинів, передбачених розділом XVII КК України «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної із наданням публічних послуг» та справи про адміністративні правопорушення, передбачені главою 13-А КУпАП «Адміністративні корупційні правопорушення», вчинені суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення передбаченими в статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», розглянуті суддями Піщанського районного суду на протязі 2015 року.
Узагальнення показало, що в період часу з січня 2015 року по грудень 2015 року в Піщанському районному судді Вінницької області була розглянута лише одна справа про корупційне правопорушення, а саме справа про адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ст.. 172-7 КУпАП. Кримінальних проваджень про злочини у сфері службової та професійної діяльності, які б містили в собі корупційну складову, протягом вказаного періоду до Піщанського районного суду не надходило.
Одним із елементів реформування антикорупційного законодавства стало прийняття Закону України від 01 квітня 2011 року № 3207-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення», яким КУпАП доповнено Главою 13-А «Адміністративні корупційні правопорушення» та визначено особливості провадження в справах зазначеної категорії.
Під час розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення виникає ряд питань, що не можуть бути однозначно вирішені, а порядок адміністративного провадження не може бути визнаний таким, що повністю задовольняє потреби теорії та практики протидії корупції.
Так, 09 квітня 2015 року до Піщанського районного суду Вінницької області від прокурора Піщанського району надійшов протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення відносно громадянки К. Відповідно до протоколу громадянка К., будучи депутатом шостого скликання К-кої сільської ради Піщанського району, тобто особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, та у відповідності до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» - суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення, порушила встановлену Законом вимогу щодо необхідності уживати заходів до недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та в порушення ч. 1 ст. 14 Закону не повідомила ні письмово, ні усно про виникнення конфлікту інтересів К-кій сільській раді під час розгляду двадцять шостою сесією шостого скликання К-кої сільської ради 19 вересня 2014 року питання про надання громадянину К., який являється її сином, дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з метою передачі її у власність орієнтовною площею 0,25 га в с. К. Піщанського району Вінницької області та особисто взяла участь в голосуванні при вирішенні питання на користь свого сина, чим вчинила адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ст.. 172-7 КУпАП - порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів.
Враховуючи, що адміністративне корупційне правопорушення в даній справі було вчинено особою 19 вересня 2014 року, відповідно до протоколу вона притягувалася до відповідальності за вчинення порушення передбаченого Законом України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 07 квітня 2011 року, даний закон був застосований судом при розгляді справи. Закон України «Про запобігання корупції» суддями Піщанського районного суду при розгляді справ протягом 2015 року не застосовувався.
При розгляді зазначеної справи судом було встановлено, що громадянка К., яка являється депутатом сільської ради відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення.
При цьому суд також керувався, що відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» корупційне правопорушення – це умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.
Судом було враховано норми ч. 6 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», де вказано, що депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.
Розглядаючи справу, суд взяв до уваги положення ч. 3 ст. 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», згідно з якими на депутатів місцевих рад поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".
При вирішення справи судом враховано, що Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» передбачено, конфліктом інтересів визначено суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.
При прийняті рішення суд керувався також тим, що відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»депутати місцевих рад, як субєкти відповідальності з корупційні правопорушення, зобов'язані: уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно у письмовій формі повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.
Також судом було враховано норми статті 15 Закону України «Про правила етичної поведінки», в якій передбачено, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до яких згідно п. 2 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону належать депутати місцевих рад, незважаючи на особисті інтереси, вживають вичерпних заходів щодо недопущення конфлікту інтересів, а також не допускають вчинення дій чи бездіяльності, що можуть спричинити виникнення конфлікту інтересів або створити враження його наявності.
Суд, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, її захисника, свідків, дослідивши протокол та додані до нього матеріали, прийшов до висновку, що під час розгляду 19 вересня 2014 року питань про надання громадянику К. дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з метою передачі її у власність орієнтовною площею 0,25 га, а також під час безпосередньої участі в голосуванні за прийняття по цьому питанню позитивного рішення двадцять шостою сесією шостого скликання К-кої сільської ради, в громаднки К. як депутата К-кої сільської ради, виник конфлікт інтересів - суперечність між особистими інтересами та її службовими повноваженнями, який міг вплинути на об'єктивність та неупередженість прийняття рішення, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень, так як громадянин К., являється її сином. Однак, громадянка К. всупереч вимогам не вжила до початку голосування та прийняття рішення двадцять шостою сесією шостого скликання К-кої сільської ради заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів та не повідомила К-го сільського голову та депутатів органу місцевого самоврядування про наявність зазначеного конфлікту інтересів. Таким чином суд, вважав доведеним, що громадянка К. своїми діями вчинила адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ст. 172-7 КУпАП. Враховуючи визнання своєї вини громадянкою К., беручи до уваги обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність, суд прийшов до висновку, що громадянка К. не є суспільно-небезпечною, внаслідок її дій не настало тяжких наслідків, її голос при прийнятті рішення не мав вирішального значення, а тому вчинене нею правопорушення є малозначним. 20 травня 2015 року судом в справі було винесено постанову, відповідно до якої громадянку К. було визнано виною у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст.. 172-7 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю правопорушення.
На дану постанову суду прокурором району та захисником громадянки К. були подані апеляційні скарги. Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 25 червня 2015 року постанову Піщанського районного суду Вінницької області скасовано, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та судом прийняте необгрунтоване рішення про звільнення особи К. від адміністративної відповідальності та оголошення їй усного зауваження, а тому громадянку К. визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 172-7 КУпАП та призначено їй адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 гривень. В постанові суду апеляційної інстанції вказано, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність в депутата К-кої сільської ради Піщанського району Вінницької області громадянки К. конфлікту інтересів, про який вона не повідомила безпосереднього керівника, а також не повідомила про це саму К-ку сільську раду Піщанського району перед голосуванням 19 вересня 2014 року в інтересах її сина, а також наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 172-7 КУпАП. Апеляційний суд вказав, що безпідставними є твердження захисника особи К. про те, що громадянка К. не є суб’єктом інкримінованого їй адміністративного правопорушення, з посиланням на те, що вона, як депутат, виконує лише представницькі, а не службові повноваження, а також його твердження про відсутність складу та події адміністративного правопорушення. Що ж стосується накладення адміністративного стягнення, суд апеляційної інстанції зазначив, що воно не відповідає вимогам ст.. 33 КУпАП, оскільки диспозиція ст.. 172-7 КУпАП не передбачає настання будь-яких наслідків, тому твердження суду першої інстанції, що внаслідок дій особи К. не настало тяжких наслідків, загрози суттєвого порушення інтересів держави або охоронюваних законом прав громадян, голос громадянки К. як депутата не мав вирішального значення, та звільнення порушниці від адміністративної відповідальності є помилковими.
При проведені узагальнення встановлено, що судді в цілому вірно застосовують матеріальні норми антикорупційного законодавства під час розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення, вірно визначають їхній суб’єктний склад, правильно встановлюють об’єкт правопорушення, його суб’єктивну та об’єктивну сторону.
Дотримуються вимоги ст.8 КУпАП щодо чинності закону про відповідальність за адміністративні правопорушення та постійно враховуються під час прийняття судом постанов за результатами розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення.
Але як показала практика, а саме перегляд винесених постанов в апеляційному порядку, у суддів виникають проблеми при застосуванні норм процесуального характеру під час судового провадження в справах даної категорії, зокрема щодо встановлення обставин, які пом’якшують та обтяжують відповідальність, та при призначенні особі адміністративного стягнення, яке б відповідало характеру вчиненого правопорушення.
А тому, увагу суддів слід звернути на необхідність належного дослідження обставини справи, визначення корупційної складової в діях особи, на підставі наявних у справах доказів, надання доказам правильної правової оцінки, що виключало би безпідставне притягнення осіб до відповідальності, так і не обґрунтоване закриття провадження у справі, та підвищило б якість судових рішень у справах цієї категорії.
Загалом аналіз показав, що через малу кількість таких справ у Піщанському районному судді ще не напрацьована практика застосування антикорупційних норм, а тому постає необхідність у її вивченні шляхом ознайомлення з правовими позиціями інших суддів, а також узагальненнями, аналізами та висновками, сформованими судами вищих інстанцій.
Голова Піщанського
районного суду Н. Л. Щерба
Вик. Осадчук
(04349) 2-25-02
_03_03.png)
