На виконання листа апеляційного суду Вінницької області та на виконання плану роботи апеляційного суду Вінницької області Піщанським районним судом Вінницької області проведено узагальнення практики призначення судових експертиз в цивільних справах за 2013 – 2014 роки.
Як засвідчує судова практика, в сучасних умовах цивільне судочинство широко використовує спеціальні знання для повного і об’єктивного вирішення цивільних спорів. Наразі основною формою використання спеціальних знань в цивільному процесі була і залишається експертиза.
Розвиток науки і техніки відкриває широкі можливості для використання в практиці правосуддя спеціальних знань з різних галузей науки й техніки. За змістом спеціальні знання різноманітні, тому у цивільному процесі застосовуються різні види експертиз: технічна, товарознавча, медична, криміналістична, економічна, біологічна тощо.
Судова експертиза покликана своїми спеціальними методами, прийомами та засобами сприяти встановленню обставин, що мають значення для справи, а тому вирішення все більшої кількості цивільних справ потребує застосування спеціальних знань, які відіграють значну роль в успішному розгляді та вирішенні і, таким чином, сприяють ухваленню законних та обґрунтованих судових рішень.
Об’єктом дослідження є цивільні процесуальні відносини, що виникають при призначенні та проведенні судових експертиз, а також дослідженні й оцінці висновку експерта в цивільному процесі.
Предметом дослідження є норми цивільного процесуального права, а також інші положення законодавства України, що регулюють порядок призначення та проведення судових експертиз і використання їх результатів у цивільному судочинстві, а також судова, експертна практика та статистика.
Метою даного узагальнення є вивчення механізму використання спеціальних знань у формі експертизи в цивільному судочинстві; дослідити процесуальний порядок призначення та проведення судових експертиз, з'ясувати місце судової експертизи серед інших джерел доказів у цивільному процесі та розкрити особливості правової природи висновку експерта як засобу доказування в цивільному процесі, виявити колізії та прогалини правового регулювання проведення судових експертиз за цивільним процесуальним законодавством України, сформулювати теоретичні висновки і пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання відповідної сфери правовідносин.
Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки, визначені в Законі України «Про судову експертизу».
В статті 1 вказаного Закону судова експертиза визначена як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
В 2013 році Піщанським районним судом Вінницької області було призначено п’ять судових експертиз, з яких чотири судово – психіатричні експертизи та одна будівельно-технічна. На протязі 2014 року суддями Піщанського районного суду було винесено дві ухвали про призначення експертиз – авто товарознавчої та почеркознавчої.
При вирішенні питання про призначення експертизи судді Піщанського районного суду Вінницької області керувалися статтями 143–150 ЦПК, Законом України від 25 лютого 1994 року № 4038-XII «Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 року № 144/5), та враховувати роз’яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року № 15), з урахуванням особливостей правового регулювання захисту конкретних суб’єктивних прав.
Судово-психіатричні експертизи призначалися здебільшого у справах за заявами про визнання особи недієздатною та встановлення опіки Призначаючи у справах даної категорії судово-психіатричну експертизу, судді Піщанського районного суду виходили із положень до ч. 1 ст. 239 ЦПК України, відповідно до яких суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану здоров’я судово-психіатричну експертизу. Також, до уваги бралися норми, закріпленні в ст. 145 ЦПК України, де зазначено, що призначення експертизи є обов’язковим у разі з’явлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи є обов’язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи. Судова психіатрична експертиза призначалася для з’ясування обставин, що мають значення для справи, а саме для встановлення наявності у конкретної особи психічного захворювання та з’ясування здатності усвідомлювати нею значення своїх дій та керувати ними, для чого були потрібні спеціальні знання в галузі медицини та психіатрії. З цією метою на вирішення судово-психіатричної експертизи ставилися наступні питання: чи хворіє особа психічним захворюванням, якщо так, то яким саме і з якого часу; чи є психічне захворювання, якщо таке наявне, стійким і хронічним або тимчасовим; чи здатна особа внаслідок психічного захворювання, якщо таке в неї наявне, усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними в конкретний проміжок часу; чи потребує особа встановлення над нею опіки та призначення опікуна?
Також, відповідно до ухвали суду в справі за позовом про визнання порушеним права приватної власності внаслідок самочинного будівництва об’єкта нерухомого майна та усунення порушення зазначеного права шляхом знесення самочинно збудованого об’єкта нерухомого майна, було призначено судову будівельно-технічну експертизу. Приймаючи рішення про призначення експертизи в даній справі суд виходив з положень п.п.22-25 Постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», відповідно до яких суд має вживати усіх передбачених законодавством заходів при вирішенні питання знесення самочинного будівництва, перевіряти додержання державних норм і стандартів будівництва, з’ясовувати можливість усунення наявних порушень шляхом перебудови, знесення, тощо у відповідності до будівельних норм і правил, з’ясовувати суперечність спірного об’єкта правам та інтересам тих чи інших осіб, для чого може призначити відповідну експертизу згідно вимог ст.143 ЦПК. Також суд враховував норми Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 щодо призначення будівельно-технічної експертизи, основними завданнями якої є визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об’єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об’єктів та їх елементів; визначення вартості будівельних робіт, визначення можливості розподілу об’єктів нерухомого майна, та інші. З врахуванням даних основних завдань-будівельно-технічної експертизи на вирішення експертів з врахування Науково-методичних рекомендацій були поставлені наступні питання: чи є необхідність обов’язковості у виготовленні проектної технічної документації для даного будівництва; чи допущені порушення будівельно-технічних норм будівництва - прибудови до квартири, чи є вони істотними і такими, що суперечать суспільним інтересам та порушують права інших осіб; як впливає порушення правил і норм будівництва зазначеної прибудови з урахуванням місцевих правил забудови, на громадські та приватні інтереси, благоустрій вулиці, другі забудови; якщо буде виявлено порушення будівельно-технічних норм та правил будівництва прибудови до квартири, які порушують права інших осіб і які є істотними, то чи можливе усунення цих порушень без знесення будівлі - прибудови до квартири; яким шляхом можливо усунути порушення будівельно-технічних норм та правил та яка вартість виконання робіт при усуненні порушень вказаної прибудови; визначити вартість спірної забудови - прибудови до квартири.
Досить частими є випадки призначення експертиз при розгляді спорів подружжя про розподіл майна. Зокрема, в 2014 році Піщанським районним судом Вінницької області було винесено ухвалу про призначення у справі за позовом про розподіл майна, набутого подружжям у шлюбі, з метою визначення вартості спірного автомобіля, судової авто товарознавчої експертизи, так як вирішення цього питання потребувало спеціальних знань в галузі товарознавства щодо визначення ринкової вартості колісного транспортного засобу на території України.
Також, в 2014 році Піщанським районним судом було винесено ухвалу про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі за позовом банку до боржника про стягнення заборгованості з метою встановлення достовірності доводів щодо відсутності особистого підпису відповідача - позичальника у заяві про надання кредиту. Враховуючи необхідність надання правової оцінки позовним вимогам, предметом яких є оспорюваний кредитний договір, суттєвість правових наслідків підписання або не підписання позичальником заяви про надання кредиту , з метою повноти, всебічності та об'єктивності розгляду справи, суд знайшов достатні підстави для призначення судової почеркознавчої експертизи. При цьому суд також брав до уваги п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, де вказано, що основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукопису під впливом будь-яких (природних, штучних) збиваючих факторів; у незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням почерку іншої особи; визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів. На підставі зазначеного, враховуючи орієнтований перелік питань, викладених в Науково-методичних рекомендацій для почеркознавчої експертизи, суд поставив на вирішення експертів наступні питання : чи виконано підпис відповідачем або іншою особою; чи виконано підпис під впливом збиваючих факторів (природних, штучних); чи перебувала особа, яка поставила підпис у незвичайному стані; чи виконано підпис навмисно зміненим почерком; особою якої статі виконано підпис; до якої групи за віком належить виконавець підпису.
Вирішуючи питання про доцільність призначення експертизи в кожній цивільній справі судді враховувати низку фактів: чи має значення для справи факт, який експерт має встановити; чи не доведений той чи інший факт іншими доказами, зібраними у справі, які реальні можливості тієї чи іншої судової експертизи. В кожному випадку, призначаючи судову експертизу, судді чітко визначали обставини, що мають значення для справи та потребують встановлення із застосуванням спеціальних знань експерта. При призначенні експертизи з’ясовувалася думка кожної особи яке бере участь у розгляді справи. Під час обговорення в судовому засіданні питання про призначення експертизи, а також в ухвалі про її призначення судом роз’яснювалися наслідки ухилення від участі в експертизі (стаття 146 ЦПК).
Як будь-яка процесуальна дія, призначення судової експертизи повинно бути належним чином процесуально оформленою. Згідно із ч. 1 ст. 144 ЦПК України, експертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються: підстави та строк для проведення експертизи; з яких питань потрібні висновки експертів, ім'я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; об'єкти, які мають бути досліджені; перелік матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Ухвали про призначення експертизи містили всі реквізити, властиві судовій ухвалі й перераховані в ст. 210 ЦПК України, зокрема містили вступну, описову, мотивувальну та описову частини.
Кожна ухвала про призначення експертизи містила перелік питань, що ставилися на вирішення експертів. Формулюючи питання, судді враховували думку осіб, які беруть участь у справі, в першу чергу ініціатора проведення експертизи. При цьому до уваги бралися положення ч. 3 ст. 143 ЦПК України, відповідно до яких особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом. При цьому суд має мотивувати відхилення питань осіб, які беруть участь у справі. У разі, якщо суд не враховував або змінював питання, що їх клопотали поставити перед експертом особи, які беруть участь у справі, судом мотивовано пояснювалися причини невключення до остаточного переліку того чи іншого питання. Остаточні переліки питань, які ставилися судом перед експертом, були повними, самі питання чіткими, конкретним та логічно послідовними.
Доручаючи проведення експертизи тій чи іншій експертній установі чи експерту судді виходили з положень ч. 2 ст. 143 ЦПК України, відповідно до яких у випадку якщо сторони домовилися про залучення експертами певних осіб, суд повинен призначити їх відповідно до цієї домовленості, а також враховували те, що особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу. Як свідчить судова практика, судді Піщанського районного суду призначаючи експерта чи експертну установу враховували позицію сторін, та призначали в експертну установу чи експерта відповідно до домовленості сторін, з приводу чого вони досягли згоди.
В ухвалах про призначення експертизи зазначалася сторона, на яку покладаються витрати за проведення експертизи. Як правило з врахуванням вимог ч. 2 ст.86 ЦПК України дані витрати покладалися на сторону, яка заявила клопотання про проведення експертизи.
В кожному випадку експерти попереджалися про кримінальну відповідальність відповідно до ст. ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов’язків.
Також в ухвалах про призначення експертизи містився перелік матеріалів, які надавалися експертам для проведення експертизи, зазначався обов’язок тих чи інших осіб, надати для проведення експертизи певні об’єкти чи забезпечити до них доступ експертів та виконати інші вимоги експерта.
У всіх справах по яких була призначена експертиза, судді Піщанського районного суду Вінницької області, керуючись положеннями ст. 202, ст. 203 ЦПК України зупиняли провадження у справі на час проведення експертизи до отримання висновку експерта.
Питання щодо оцінки висновку судового експерта з ціллю використання його для доказування того чи іншого факту, вирішувалося судом шляхом перевірки його з погляду дотримання законності, обґрунтованості і повноти дослідження, достовірності висновків експерта. Разом з тим слід підкреслити, що оцінка висновку експерта має певні особливості порівняно з дослідженням інших доказів у цивільному процесі. Зокрема, питання про належність висновку експерта, як правило, презюмувалася суддями, оскільки останній є результатом експертної діяльності санкціонованої судом і містить в собі відповіді на питання, які вже наперед визначив суд з урахуванням конкретних обставин справи.
Висновок експертизи був доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами або експертом, тобто особою, яка відповідає вимогам, установленим Законом України “Про судову експертизу”, і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.
При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що згідно зі ст.62 ЦПК висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має грунтоватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.
Висновки та пропозиції
Судова експертиза як один із засобів доказування сприяє всебічному, повному й об'єктивному дослідженню обставин справ, постановленню законних і обґрунтованих судових рішень.
Судді Піщанського районного суду Вінницької області в основному додержуються вимог закону щодо призначення експертиз та використання їх висновків.
Аналіз процесуальних та організаційних засад призначення та проведення судових експертиз дозволив зробити висновок, що останні призначаються відповідно до закону, проводяться на засадах незалежності об’єктивності дослідження та повноти дослідження, оперативності, а також провадження всіх досліджень безпосередньо самим експертом; повної й зрозумілої фіксації в кінцевому акті ходу проведеного дослідження, використаних методів та методик; процесуального оформлення результатів експертного дослідження.
Випадків розгляду справ без проведення експертиз, коли їх призначення є обов'язковим за законом або за обставинами справи виявлено не було.
Разом з тим виникали певні проблемні і спірні питання при призначенні та подальшому проведенні певних видів експертиз, що пов’язано із відсутністю чіткого нормативного врегулювання
Зокрема, проблеми виникали при призначенні та проведення експертиз, які вимагають надання експертові відібраних відповідних зразків. Насамперед, це стосується почеркознавчої експертизи, для проведення якої орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), тобто в даному випадку суд, повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Враховуючи, що жоден працівник суду не має спеціальних знань в галузі експертних досліджень та навиків правильного відібрання зразків, а експерту забороняється самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, виникають ситуації, що приводять до затягування розгляду справи через неодноразові клопотання експерта про витребування нових матеріалів і зразків для проведення експертизи, що може призвести до відмови експерта у проведенні експертизи. Дані колізії в правовому регулювання вказаних обставин покладають на працівників суду невластиві їм обов’язки та дозволяють експертам зловживати своїми правами. Дії суду в таких ситуаціях законодавчо не регламентовані.
Досить часто відсутність законодавчо закріпленої вимоги щодо того, що в ухвалі про призначення експертизи повинна зазначатись сторона на яку покладаються витрати за проведення експертизи та строк, у який особа повинна здійснити платіж на практиці унеможливлює проведення експертизи та призводить до затягування вирішення справи по суті.
Незважаючи на те, що чинним ЦПК України в статті 146 передбачена відповідальність за ухилення від участі в експертизі, до судів часто повертаються ухвали про призначення експертизи без виконання з відмовою експерта від проведення експертизи у зв’язку з ненаданням на експертизу об’єкта, який підлягає дослідженню або перешкоджання експерту в доступі до даного об’єкта. Це пов’язано з тим, що не в усіх випадках експерти подають до суду відповідні клопотання про надання матеріалів, а відразу відмовляють у проведенні експертизи.
Враховуючи правову природу та доказове значення висновку судової експертизи в цивільному процесі, невизначеність та відсутність правового регулювання деяких питань призначення та проведення експертиз зумовлює нагальну необхідність детального вивчення експертизи як основної форми застосування спеціальних знань у цивільному процесі та удосконалення її правового регулювання з метою підвищення ефективності судової практики.
Враховуючи наявність проблемних і спірних питань при призначенні та проведення судових експертиз в цивільних справах, вважаю за доцільне обговорити дане узагальнення на нараді суддів Піщанського районного суду Вінницької області.
Голова Піщанського
районного суду Щерба Н. Л
Вик. Чернявський.
(04349) 2-25-02
_03_03.png)
